?

Log in

No account? Create an account
Jarosław Lazor
11 вересня 2016 @ 00:17
...  
давненько мене тут не було.
як життя-буття, громадо?

 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Krauka – Óðinn
 
 
Jarosław Lazor
31 серпня 2015 @ 20:12
...  
Вітання з найкращого міста Прикарпаття)

 
 
Jarosław Lazor
06 червня 2015 @ 22:37
 
 
Najlepsza muzyka do czytania: Marlene Dietrich – Wenn die Soldaten
 
 
Jarosław Lazor
25 лютого 2015 @ 19:48
ох, дивлячись на курс валют та продуктовий ажіотаж в магазинах, здається мені, що одного погожого літнього дня, коли промені сонця ніжно даруватимуть своє тепло згорбленим в роботі спинам міщан, котрі на своїх дачних ділянках полотимуть чи не перші в своєму житті грядки з цибулькою та морквою, обмінники показуватимуть 53 грн за долар, а буханка білого соціального в найближчому сільпо сягатиме 12.50-ти, між рядами сесійної зали восьмого скликання, впевнено пройде молодик в зеленому однострої, дасть запотиличника Гройсману, щоб той вступився, й по мікрофону на весь зал об'явить - "караул устал".
і в цем момент по Миколи Бажана вступатимуть в Київ полки Білецького...
 
 
Jarosław Lazor
26 січня 2015 @ 00:21
і шо воно таке - москаль?
не той сусід, що вже років, як тридцять тому приперся десь із під Рязані підіймати промисловість УРСР і тихенько спивається, мову так і вивчивши, але уже гекаючи та шокаючи...
і не та, гламурна лярва,  що, звісно, не насосала - а подарували...
й навіть не твій друг, від котрого русскості залишилась лиш згадка... а справжній, чистий... так би мовити екзистенціональний!

і так, рік 1989 - 1990.
Ленінградська область, Волховський райой, містечко посьолок Сясьстой...
сусіди по дачі...

стоїть він, ото, і так на тебе очима луп-луп, а потім як запитає:
- а эта твоя рубашка, она импортная, или это у вас в хохляндии такие шьют?
і либиться.
і ти стоїш такий весь, європеєць політкоректний, трішечки охуєвший від його такої прямоти, не знаючи, чи то в морду бити, чи теж либу видавити?
і перепитуєш:
- че?
і він так у відповідь:
ну ты, че, не слышал? говорю, рубашка красивая. это  у вас, у хохлов такие шьют, или ты в Ленинграде на точке себе взял?
і ти так, уже остаточно охуєвши від його прямоти намагаєшся поправити:
- да вообще то мы не хохлы, мы украинцы.
а він дальше так, здивовано на тебе луп-луп, і потім через ги-ги як видасть:
- да брось ты, Вовчик, вы хохлы такие обидчивые, я ведь любя...
і ти починаєш розуміти, що він це дійсно щиро й "любя", від чого охуєваш ще більше...

і десь в цей момент ти почишаєш розуміти світогляд того москаля.

мораль цієї життєвої історії в тому, що в цій війні, коли ми з ними кинемось у всі тяжкі, й вони остаточно десь гепнуть своїми "іскандерами", вони це зроблять щиро й "любя", бажаючи нам тільки добра й миру, русского...
 
 
 
Jarosław Lazor
22 листопада 2014 @ 20:42
...  
в хіпстерах є й дещо хороше - расово правильна стрижка, наприклад.
 
 
Jarosław Lazor
11 жовтня 2014 @ 15:34
...  
кажуть, що світ врятує краса й масові розстріли.
думаю, краса має бути в стилі Арно Брекера.
 
 
Jarosław Lazor
29 серпня 2014 @ 23:18
...  
повільно та впевнено братський народ перетворюється в блятський народ.

під час окупації Криму ми зненавиділи Путіна.
під час АТО ми зненавиділи Росію.
під час інтервенції РФ на територію континентальної України ми починаємо ненавидіти росіян.

коли ВПС РФ бомбитиме Київ та Дніпропетровськ, а степами України йтимуть колони танків ми зненавидимо Пушкіна й Достоєвського та почнемо бити в морду за російську мову.

останнім буде культура.
 
 
Jarosław Lazor
17 липня 2014 @ 13:52
...  
 Те, що сьогодні відбувається на сході, це не визвольна війна. Це війна за територію, населення котрої не визнає себе ні часткою титульної нації, ні історії, культури чи цінностей держави, в котрій мешкає.
 Це війна за територію в чисто імперському баченні. За територію нехай навіть випаленої землі, але нашої. Війна за принцип.
 Це війна двох діаметрально протилежних імперій: новонародженої, що дещо менша за Австро Угорщину чи Швецію Карла ХІІ з давно забутими європейцями європейськими цінностями й занепадаючої азійської імперії з ідеологією протиставлення себе всьому світові.
 І ми й вони розуміюємо наслідки програшу цієї війни. Наш програш не тільки означатиме втрату територій та морально-економічний занепад, а й породить в суспільстві небачений досі реваншизм, схожий до міжвоєнного німецького, та цілком ймовірну «консервативну революцію». Ось тоді, боюсь, світ дійсно побачить справжню хунту.
Програш в цій війні Росії буде означати не що інше, як її розпад.
 І ми й вони розуміємо наслідки виграшу цієї війни. Вигравши, Кремль зможе не тільки вберегтись від розпаду, а й укорінити свою ідеологію так званого «русского мира». Виграш українців зробить нас чи не «ключовою» слов’янською нацією, відсунувши від цього корита росіян.
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Nastrój: Marko Perković (Thompson) – Dolazak Hrvata
 
 
 
 
Jarosław Lazor
05 травня 2014 @ 23:27
Якщо увесь час називати людину свинею - настане день, коли вона хрюкне.

Щодня, щогодини та щохвилини російська пропаганда ліпить з галичан ворогів, вбивць, "фашистів", варварів.
Жовта преса й інтернет закликає знищити, спалити, стерти з лиця землі все від Києва й до Любліна.
А засіяна нива вже дає свої перші сходи. Не довго залишилось й до плакатів "папа - убей немца бендеровца!"

І мені здається, що одного дня ми таки хрюкнемо.
Хрюкнемо, коли нас мобілізовуватимуть, а наші міста бомбардуватимуть.
Хрюкнемо, коли нас просто вкурвить.
Вкурвить доводити, що ми за мир.
Вкурвить проводити дні російської мови, знімати відео "спросить на русском языке - как во Львове пройти в церковь УПЦ МП", запрошувати росіян на оглядини Львова...
Вкурвить щось пояснювати.

Вкурвить так, як свого часу вкурвило хорватів. І миролюбні католики з австро-угорським вихованням, котрих серби невпинно називали усташами - таки ними стали.

Врешті решт, якщо вони так хочуть бачити в нас ангелів апокаліпсису - ми ними станемо.
Щоб не безпідставно!
І тоді появляться вже наші Янки Бобенки та Мирки Нораци, наші різанини в Госпичах, Сісаку, Біловарі...

Хрюкнемо так, що мало не покажеться.

poster-1942e (1)

P. S. мій батько народився в північному Казахстані через те, що свого часу, в 1932 році, мою бабцю ще малою дитиною вивезли в Сибір, а її рідне село - Суха Калина, що на Дніпропетровщині, до весни 1934 року вимерло. Мені не шкода кількох десятків засмажених колорадів о Одесі. У мене є свій привід хрюкнути.
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Білодуб/Садко – Лицар Честі
 
 
Jarosław Lazor
тепер у львівській "Криївці" просто мусить з'явитись нова страва - "Печені москалики по одеськи" =)
 
 
Jarosław Lazor
DSCF1264
 
 
Najlepsza muzyka do czytania: Miąższ – Łodondi
 
 
Jarosław Lazor
Думаю все буде орієнтовно так:

  Путін розраховуватиме на бліцкриг, тому наступ буде на трьох фронтах (північ: Чернігівський, схід: Донбас, південь: Крим).
В перший день будуть нанесені авіаудари по ключових об'єктах оборони. Наші війська триматимуть спротив, можливі навіть успішні контратаки, та залежно від натиску, оборона паде десь від чотирьох, до семи днів. На три фронти Україна воювати не зможе.
  Після падіння оборони, війська почнуть масовий відступ вглиб країни.
  Паралельно, в цей час будуть скликатись ради безпеки ООН, НАТО та інших, введення санкцій, що не даватиме жодних результатів. Світова громадськість відтягуватиме з наданням реальної військової допомоги до останнього.
  Десь на третій день буде об'явлення загальної мобілізації. Спершу забиратимуть здорових, молодих та сильних, а залежно від подій на фронті через тиждень-два мобілізують всіх від 18 до 65 років. Все буде проходити як завжди - через жопу. В армії творитиметься страшний бардак.
  В перші дні моральний стан буде на висоті. Із західної України на схід посунуть колони добровольців. Назустріч їм колони біженців.
  Моральний злам почнеться з повідомлень про тисячі павших, постійні поразки. В тилу ворога розпочнеться партизанщина.
  Десь через тиждень НАТО почне надавати незначну допомогу зброєю, технікою та обмундируванням. Також гуманітарна допомога.
  Під Києвом буде створене потужне угрупування військ для захисту столиці. Росіяни пробуватимуть взяти Одесу, щоб заблокувати порт і вихід до моря. Сильні бої йтимуть за ключеві міста та обл. центри.
  До двох тижнів основні українські сили з півночі відійдуть до Києва, з півдня на північ одеської обл. Центральні сили сконцентровані під Дніпропетровськом. Влада спробує створити щось подібне до східного валу по Дніпрі.
  Влада проситиме військової допомоги світової спільноти. Влада відставатиме своїми діями від реальності дня на два. Партизанський спротив збільшуватиметься.
  Західна Україна відчує війну десь за днів десять. З'являться перші біженці у Львові. Масові загиблі. Перебої з світлом та продуктами.
  Десь на третій - шостий дні почнеться агресивна реакція на російську мову. Спершу в маленьких містечках, дальше й у великих. Думаю, почнеться з Прикарпаття.
  З Європи першою вкурвить Польщу й коли російські війська почнуть форсувати Дніпро, Польща відкриє кордон для біженців та надасть військову допомогу своїми військами. Звісно блокування балт. флоту в Калінінграді, чи чогось подібного не буде.
  За Польщею підключатимуться й інші держави. Завдяки цьому фронт стабілізується, й пролягатиме десь під Черкасами - Вінницею - Києвом.
  Цілком ймовірно, що Київ буде взято до місяця. Лівий берег точно.
  Завдяки європейській допомозі й стабілізації фронту буде підписане щось схоже до перемир'я.
  В Харків, Київ чи інше велике місто повернеться Янукович. Росією буде проголошена окрема республіка, якщо не в складі РФ, то абсолютний сателіт - щось середнє між Україною та Малоросією.
  Сама РФ опиниться в міжнародній ізоляції. Щось схоже до СРСР 50-70х. років.
  Україну чекатиме доля Німеччини другої половини ХХст. Якщо Київ буде збережено (хоч би правий берег), то цілком ймовірно, що він залишатиметься столицею. В противному випадку столиця перекочує на захід.

  Які в кого думки?
 
 
Jarosław Lazor
19 березня 2014 @ 00:21
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть Бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Т. Ш.

Москаль мені не брат (с)


Мій дід, царство йому небесне, належав до тих людей, котрих в сучасному правому світі прийнято називати останніми синами імперії.
Він завжди мені казав, що москалю вірити не можна й що ця потолоч ще покаже своє лице. Він знав, що говорить, а я, на жаль, його тоді ще не розумів.
  Сьогодні воно показало своє мурло, нагадавши всьому світові, що орда, не залежачи від назви й вбранства завше залишатиметься ордою. І байдуже, чи на вулиці 1014р. чи 2014р.
  Цей день, як хвалебно його назвала кацабська пропаганда, дійсно увійде в історію. Цього дня світ зміниться.
  Європейці задумаються, чому вони об'єднувались і для чого їхні батьки створювали НАТО, а всі видатні постаті їхньої історії негативно відгукувались про велику східну імперію. Сьогодні 70 років міжнародного права один маленький карлик поховав у Криму.

  Саме цей день, а не Небесна Сотня чи події на Майдані дійсно змінять Україну. Сьогодні наша Батьківщина нарешті відступиться від "братнього народу". І Надніпрянщина і Схід нарешті зрозуміють всю ненависть Росії до нащадків тих, хто посмів повстати проти неї, адже в ці дні за право бути вільними Росія долучила і їх теж в ряди бандерівців.
  Саме з цього дня, як виявилось, кожен російськомовний несе безпосередню загрозу суверенітету та територіальній цілісності України. І не важливо, чи він потребує захисту, чи ні - захищати прийдуть, і не спитаються. А як буде потрібно, то захищати його від нього ж самого.

  Сьогодні всі, хто до останнього сумнівався, побачили справжнє лице іванів, що на площах своїх міст святкували  перемогу над нами. Перемогу без жодного пострілу.
  Це схоже на віджим у ботана-очкарика телефона здоровим нарваним гопником, котрий його просто відібрав. Відібрав і все. І проти котрого не попреш - бо так вломить, що й кістки не порахуєш.
  І не просто гопником, а сусідом. Ба, навіть якимось там далеким родичем, котрий тебе знає ледь не з пеленок. І з котрим доводиться жити поряд, роками. Жити і надіятись свалити з цього двору й з цього району назавжди.
  А гопник наїзджає, щемить, та же й прикидається другом.

  Це нагадує плювок сильнішого в лице слабшого.
  Слабший промовчить. Витреться. Але не забуде. Більше ніколи не забуде.
  Він завжди його пам'ятатиме й настане мить, коли помститься. Ударить. Хай навіть крадькома, та з усієї сили пірне ножем під ребра...

  І я вірю, що однієї ночі, можливо через десять років, можливо через п'ятдесят, мешканців Криму розбудить гул танкових колон.
  Цієї ночі ми повернемось.
  І москаль нам слова не скаже. Він вперше побоїться нашої сили, нашої армії та ядерного арсеналу, націленого на Москву.

  І я знаю, що нам потрібно зробити все для того, щоб ця ніч настала якомога швидше.

P. S. а найбільше мені сьогодні шкода татар. вони надіються та вірять в нас... а ми безпорадні...
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Кому Вниз – З «Холодного яру»
 
 
 
Jarosław Lazor
посвящается моим русским читателям


тем вечером мы сидели в пабе Berlin Lemberg на Чайковского, праздновали Halloween, пили пиво и слушали песни нашего друга, певшего тогда для посетителей...
в те дни Украина вступала ассоциированным членом в ЕС... страна жила обыкновенной жизнью и ожидала наступавшие в Вильнюсе событие, которое сулило нам огромные перемены...
мы говорили о будущем и в тот вечер никто из нас и представить не мог, что вскоре ассоциация будет сорвана... Беркут с особенной жестокостью будет избивать студентов... на улицы Киева, как десять лет назад, опять выйдут сотни тысяч украинцев... начнется новый Майдан и мирная акция против действий власти и положения в государстве...

а уже через два месяца мы праздновали Новый Год и поднимали тосты за успех Евромайдана... смотрели обращения народа до президента... надеялись на успех... смотрели на салюты... спорили о политике...
а в это время сотни тысяч на Майдане светили в небо фонарики и к их свету было приковано внимание всей Европы...
мы жили верой и надеждой в победу... мы ожидали перемен...
и никто из нас в ту ночь не мог представить себе стрельбу на улицах... расстрелы... издевательства и похищения... разговоры и подготовку к гражданской войне... крушения всей системы и бегство правительства... избрания нового на баррикадах и поездки министров на работу на метро...

а еще через два месяца я пил кофе и смотрел в прямом эфире, как сенат Российской Федерации объявляет моему государству войну, поддерживает крымский сепаратизм и своими войсками оккупирует полуостров...
в течении суток звонил в военкомат, куда выстраивались очереди, и давал информацию о себе... а в это время правительство просило о помощи в союзников, объявляло мобилизацию... и хотя все понимают, что это война Давида с Голиафом, боевой дух высок, как никогда и 45 миллионов готовы сражаться до последней капли крови... от Ужгорода до Луганска убивать тех, кого еще не так давно считали братским народом...

печатая эти строки я понимаю, что все изменилось... страна... люди... и каждые предыдущие два месяца - целая вечность, другой мир... и мы уже никогда не будим такими, как тогда, в четверг, 31 октября 2013 года...

и, кто знает, что будет через следующие два месяца, как изменится наша страна и что я буду делать вечером, первого мая...
праздновать майские праздники с друзьями... или сидеть где-то под Одессой с друзьями и автоматом, греться под теплом южном солнцем и смотреть на закат, туда - куда уходит большой красный диск... куда пытается уйти наша страна... и где моя малая родина...

nota bene
уважаемые мои русские читатели, сегодня у вас есть своя действительность, своя жизнь и своя стабильность, в которой вы уверены... но так же и мы были уверены в своей жизни каких-то четыре месяца назад...
а сегодня наш народ готов к войне с вашим... мы не просто перестали быть братскими, но начали ненавидеть друг друга... у нас появился повод убивать...
и страшно в этом всем именно то, что нам совсем не страшно... мы просто ждем перемен...
а вам?
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Ot Vinta – Балада про сіль
 
 
Jarosław Lazor
01 березня 2014 @ 23:24
И смерти нет почетней той,
что ты принять готов -
за кости пращуров своих,
за храм своих богов.
Томас Маколей


Вільні громадяни України!
Сьогодні, першого березня 2014р. нашому народу об'явили війну.
Нація, котра називала себе братнім народом, старшим братом - показала своє істинне лице - лице Каїна.
Сьогодні нам, ослабленим після повалення нашого авторитарного лідера, зі зруйнованим б'юрократичним апаратом, фактичною відсутністю міліції та деморалізованою, знесиленою армією - запхали ніж в спину.

Сини та доньки України!
Окупант заявив, що вводить війська саме для наведення "конституційного ладу", й цей лад не обмежиться ні автономією, ні східними регіонами.
Нам нав'язують сценарій республіки Артема 1918р. з подальшою окупацією усієї території від Луганська до Ужгорода.
Скориставшись проханням про допомогу поваленого диктатора Януковича, що звинувачується у злочинах проти людства, та визнавши його легітимним правителем України, російські війська почали інтервенцію на нашу територію.
Уже в ці хвилини російський чобіт топче нашу землю в Криму. Створює постійні провокації в південних та східних областях.

Брати та сестри!
Ми повинні зберігати спокій та готуватись до мобілізації. Ми повинні припинити критику дій нашої влади. Час для критики ще прийде, та сьогодні любий конфлікт між нами на користь нашому ворогові.
Ми повинні бути єдині.
Ми можемо надіятись на допомогу ЄС, США чи НАТО, та ми повинні розуміти, що сьогодні можемо розраховувати тільки на себе.

Українці!
Фізично ми слабші за нашого ворога, та наш моральний дух сильніший.
Ми не повинні вестись на провокації. Ми повинні зберігати спокій і не піддаватись паніці.
Не важливо, якою мовою ми розмовляємо, в якому регіоні України живемо, в яку церкву ходимо й яку соціально-політичну систему підтримуємо:
всі - в жилах котрих тече українська кров, хто вірний син своєї нації, свого народу; всі - хто схиляє голову під синьожовтим стягом - я звертаюсь до вас!
За першим закликом нашого командування, за першим покликом серця - ми повинні прийти на пункти мобілізації, ми повинні взяти до рук зброю, ми повинні бути готові вмерти - та вмерти за волю, за честь, за життя всіх майбутніх поколінь!

З нами правда!
З нами Бог!
Слава Україні!

Yaroslav Lazor
 
 
Jarosław Lazor
27 січня 2014 @ 23:41
Я бачу ворога, в крові моїй киплять
Всі бувші війни, битви, бійки, сварки
Від Каїна і Авеля, Остапа та Одарки,
Ахейців і троянців, миші проти жаб
(їх Гесіод змагатися примусив)
І англобури проти франкопрусів!
Д. Корчинський

- "Пусть этот пепел, который был сердцем моего мужа, в красном,
подобном его крови, и в черном, подобном нашей скорби,
будет вечно на твоей груди, как пламя мести его палачам".
- "Да будет так".

Ш. де Костер

Доборолась Україна до самого краю...
Т. Шевченко

Прах Клааса б'ється в наші серця...
...за всі приниження, бідність, знедоленість, грабунок та вбивства!
За 20 років відчаю й безвиході... за плювки в душу й насмішки в очі...
В кожного тут свої мотиви...
...і кожен прагне помсти...
...цього солодкого слова...
...крові!

Прах Клааса б'ється в наші серця...
Прах Клааса вимагає цього!
І ми, знедолені Гези, підіймаємо свої стяги, свої червоно-чорні штандарти, свої голови, свою честь і свою правду... ми хочемо справедливості... ми хочемо смерті цього тлустого "іспанського короля"... ми жадаємо бачити його свиту повішаними на стовпах наших міст... ми прагнемо спалити його "Мадрид"... і для цього ми ладні відправити в царство Аїда сотні й тисячі наших земляків.
Нами править ідея!

В ніч приходу Хельхайма вперше за тисячу років на схилах Дніпра бив набат... закликав вкотре повстати проти орди... попереджав про небезпеку... про прихід війни!

Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи.
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас, Господи, помилуй і спаси.
На скресі двох світів стаємо до двобою,
На скресі двох епох гряде шляхетний світ.
Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.
Навколо ворогів - суцільний живопліт.
Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі,
Спекотних Азій тлін судомить рамена.
Чекає бій. Все інше буде... після.
Життя триває. Точиться війна.

  Ми повстали проти себе! Дві ідеології, два народи однієї нації, два напрямки руху, русини й половці...
Ми не терпимо компромісу, нам немає чого запропонувати своєму брату... по обидва береги саме Ми праві!

Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у сине море
Дітей ваших...

Ми готові до бою... ми принесли ягнят своїм богам... наше небо вкрив дим Арея!
Сьогодні ми називаємо це Революцією... завтра наші внуки назвуть це Громадянською...

Революції потрібні не герої, а символи, жертви...
Революції потрібні павші за неї... і в день Злуки ми отримали своїх Янів Вишневських...

Ми не віримо, що це війна... ми не бачимо великої армії за хмарами самовпевненості по обидві сторони барикад...
Ми віримо... ми знаємо... перемога буде за нами!

"Шакал виє, а караван іде" - саме цим керувався наш король, коли ми звертались до нього.

Ми намагались вирішити мирно, ми стояли два місяці, та він не поступався...
Він відреагував лиш коли ми самі приїхали в його Версаль!
Ми схиляли його до діалогу - він застосував проти нас терор!
Та мости спалено, для нас король голий! Час компромісу минув - настав час ультиматумів!

І перша черга, перший постріл у відповідь... перша перепалка запустить пекельний механізм братовбивчої війни...
...запустить з дня на день... та виходу в нас немає...
...попереду європейська демократія... азійська деспотія... розкол...

Тим, хто воліє війни: чи хочете ви руїни, жертв, крові... страждань... 5-ти річних дітей з ампутованими кінцівками... розстрілів... чи не боїтесь ви смерті в першому ж бою?

Тим хто воліє миру: чи хочете ви деспотії, беззаконня, життя ваших дітей у відчаї й відсутності майбутнього... рабства й насмішок з вашої мови, походження... чи бажаєте, щоб вас й надалі називали бендєравцом?

Прийшов час обирати!

І хай поможе нам Бог!
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Rammstein
 
 
Jarosław Lazor
07 січня 2014 @ 21:03
фошЫзмЪ не пройдетЪ

10 травня 1933 року. Берлін. Großdeutsches Reich (Великонімецька держава).




17q1dj
0,,16550019_303,00
65

7 січня 2014р. Город Русской Славы Севастополь. Україна.

arvi0144
640x448
arvi0156
arvi0190

P. S. але ж всі ми знаємо, що ихдедывоевали, а справжні фашисти у Львові та на Майдані ;)
 
 
Jarosław Lazor
25 грудня 2013 @ 12:37
на вулицях України йде війна.
давно.

війна холодна. перманентна.
зі спалахами гарячої у вигляді штурму КМДА чи АП, Врадіївки, вендети Павличенків, вбивств громадських активістів...

не громадянська. немає протистояння громад.
перед ворогом всі рівні.
тут львів'яни й донеччани  по одну лінію фронту.

війна індивідуумів з системою.
війна народу з державою.
з державою, як інституцією.

держава не має людських ресурсів. немає касти. немає привілейованих.
держава має тільки мережу міністерств і відомств, завдяки котрим тримає фронт.
державою ніхто не управляє. вона самодостатня. вона сама, мов гвинтики, ставить і прибирає людей. за необхідності ламає їх.
держава має посади, та немає особистостей на них. люди приходять і йдуть, а посади залишаються.
сьогодні гвинтиком держави є Азаров, а ще вчора ним була Тимошенко.

кожний українець вдень і вночі протистоїть державі. протистоїть інституціям. жекам. поліклінікам. паспортним...
кожна інституція намагається принизити українця. зламати. знищити його гідність, його душу.
кожний працівник жеку, поліклініки, паспортного виконує ці, покладені на нього функції держави. за кожним з них стоїть інфернальний привид системи. моноліт.
кожний бюрократ та чиновник за межами свого робочого місця - теж громадянин. теж бореться. теж протистоїть.
кожний працівник поліклініки цілком беззахисний перед жеком. кожний працівник жеку теж цілком беззахисний перед поліклінікою.

держава не зливає своїх допоки вони залишаються в строю.
достатньо їм покинути шеренги - система тут же їх замінить, зламає, помститься.
кожний службовець це знає.
честь мундира - честь держави. і лиш тому, вибивши суспільством зі строю держави цього службовця, система його спершу звільнить, замінить іншим, а лиш потім розбереться - уже як з беззахисним перед нею індивідуумом.

безглуздо боротись проти влади. влади не існує тільки в колективі не більше п'яти чоловік. ми підсвідомо обираємо собі лідера.
безглуздо боротись проти конкретних людей. система на місце одних ставитиме інших.

слід боротись тільки проти держави. тільки проти системи. тільки проти інституції.
слід зрозуміти, що кожен банк, БТІ, відділення міліції... кожне відомство, кожна установа - ворог. кожний посадовець - ворог. кожна справка, указ, графік - зброя. кожна черга, хамство - її застосування.

і останнє.
найважливіше.
слід усвідомити - держава це абсолютна абстракція. держава це вірус. держава сидить в кожному з нас.
 
 
 
Jarosław Lazor
24 грудня 2013 @ 21:50
Шановні водії!
Будьте такі ласкаві - не чіпляйте прапорці на свої автівки!
Я то розумію, що на фоні соціально-політичних подій в Україні, у вас патріотизм в жопі грає, та я часто став помічати розірвані синьо-жовті шматочки на узбіччях та аж сірі від бруду на машинах.
Звісно, у вас громадянська позиція, але уже неодноразово бачив, як цю "позицію" у виді стрічок чи тканини прибиральниця зранку мете віником. Тому, якщо ви дійсно шануєте свою державу, то не займайтеся хєрнею, а краще припиніть смітити, паркуватись не за правилами, перевищувати швидкість, підрізати, не пропускати пішоходів і т. д. Від цього буде більше користі, ніж від вашої показухи!
 
 
Jarosław Lazor
  Ви коли не будь читали мемуари офіцерів німецької чи галицької армій?
  Згадайте їхні спогади про наддніпрянщину, особливо про уряд Петлюри. Погане оснащення армій, громадська самооборона, пацифізм, "пресування" справжніх бойових частин... Зате які промови, які паради, які гасла! Посли, перемови, закликання ледь не брататись з ворогом!

  Минуло століття - і просто таки ніхуя не змінилось!
Народ вийшов на вулиці. Вийшло просто таки до біса люду. Вийшло стільки, що зсучена самопроголошена еліта чартерними рейсами панічно сйобувалась! І що?
  Наші гетьмани знову все просирають!

  А тепер давайте по порядку:
перше. #євромайдан перетворили в open-air. жодної політики. забули мабуть, що мітингів без політики не буває, що ЄС - це політичний союз, що навіть підараси виступають зі своєю ПОЛІТИКОЮ!
в ту ніч, коли прищаві студяги прогнали останніх спроможних тримати кулаки - прищавих студяг поклали.

друге. в Яника або ж радники ідіоти, або ж геніальні стратеги, котрі в опозиції до свого Боса, адже так спровокувати і так озлоблене суспільство мітингом, котрий би згас дні за три - це просто геніально!

третє. вочевидь, Яник та Ко живуть в кінці '80-х. хоча, достатньо глянути на Азарова, щоб зрозуміти, що він уже й тоді був старим пердуном.
  в суботу по першому національному концерт класичної музики. гарант не виходить до народу. в Стольнім граді півтора мільйони вийшли скидати владу - а сама влада, як мантру, повторює - що все в країні гуд.

четверте. як показала практика - наші ЗМІ з Аллою Мазур і Чесними Новинами - звичайні продажні суки! по телебаченні тихо, тільки серіали. єдиний ресурс - Громадське ТБ, Українська правда та Твіттер! ви ж тільки вдумайтесь - В КРАЇНІ ПИЗДЕЦЬ, МІЛЬЙОНИ ПО ВСІЙ КРАЇНІ ВИЙШЛИ НА ВУЛИЦІ, ВЛАДА ЗАРИЛАСЬ В НАЙГЛИБШІ НОРИ, А ВСІ НОВИНИ МОЖНА ДІЗНАТИСЬ ІЗ ТВІТТЕРА!!! і нехай хоч хтось посміє сказати про існування ЗМІ в моїй державі.

п'яте. опозиція злила єдиних, хто може захистити цю з таки опозицію! радикали - ті, хто заставив рахуватись із собою силовиків, хто звільняв територію для мітингу, хто брав штурмом будинки, хто міг цю трійку ВЖЕ СЬОГОДНІ зробити реальною владою в країні - і їх назвали провокаторами.
  провокаторами тих, хто хотів вдень переламати ребра мєнтам, захищаючи від них тих, хто через кілька годин ламатиме опозиції ребра у дворі Адміністрації Президента. це просто не вкладається в голову!
  захопивши руками націоналістів КМДА - вигнали їх звідти й зробили з мерії сквот! дискримінували націоналістів й відмежували їх від протесту, назвали зрадниками - адже вони приховують лиця й не називають себе. звісно ж вони приховуватимуть лиця, коли навколо стільки камер - а коли все уляжеться - по них прийдуть. і ніхто їх не захистить, ні Кличко, ні Яценюк, ні тим більше Тягнибок.
  взамін опозиція з прищавих підлітків створила "загони самооборони", котрих не те, що Беркут, а й звичайна гопота переб'є. їхні навчання викликають лиш здоровий чоловічий сміх.

шосте.опозиція повільно і впевнено провалює все.
на вулиці вийшли сотні тисяч. люди - котрі готові на все. готові проливати кров.
можна було б взяти під контроль всю столицю й силові структури. арештувати президента й уряд. відкрити архіви, показати накладні, рахунки... але ж революція у нас мирна.
  але ж РЕВОЛЮЦІЯ НЕ МОЖЕ БУТИ МИРНОЮ! ЦЕ АБО РЕВОЛЮЦІЯ, АБО МИР!
ЦЕ ПРОСТО ЙОБАНИЙ ПИЗДЕСЬ - КРИЧАТИ ПРО МИР, ЗАКЛИКАТИ ДО СПОКОЮ І ВИХОДИТИ З ПЛАКАТАМИ - ЯНИКУ СМЕРТЬ! ТУТ АБО МИР, АБО СМЕРТЬ! нехай би вже приділялись...

сьоме. третій день протести, і що?
немає навіть звичайного плану дій. маючи такі можливості опозиція хоче, щоб Яник і Ко сам склали повноваження, забуваючи - що владу беруть не для того, щоб потім комусь її віддавати.
за то є марші, паради, перемовини з союзниками в Європі, мітинги, колони, красиві гасла... а які назви: революційні комітети, опір диктатурі...
вони закликають не розходитись... вони знають, що гайдамаччина перетворюється в фарс...

суцільна тобі петлюрівщина...

p.s. і коли вони з трибуни закликають до революції, зливаючи її та випускаючи пар в народу... коли ці суки кричать про бунт, але захищають мєнтів, котрі за кілька годин їх же і битимуть - мені дуже хотілося б сміятись, та згадавши, що це моя держава - плачу.
 
 
Najlepsza muzyka do czytania: Nordfront – Gitter aus Stahl
 
 
Jarosław Lazor
27 листопада 2013 @ 23:02
  Сьогодні по шостій я не попрямував, як звично, з Кульпаркова на Вульку, а спустився Городоцькою до Старого міста розважитись шопінгом... Прогулятись, приміряти новенькі Стіли напередодні зими, прикупитись в Ватсоні. Що ж ще потрібно офісному планктону десь посеред тижня?...

...над закутою в камінь Полтвою гуляв #євромайдан...
  Дивною паралеллю Київський м. Незалежності та Львівський пр. Свободи розташовані на старих болотах. В часи середньовіччя в містах, котрі формують "єврореволюцію" ці локації порослі комишами слухали кумкання жаб... та не будемо про це.

  Концерти... розмальовані лиця... безліч агіток та флаєрів... сміх... веселощі... ліберальна молодь без каплі злоби в очах... псевдо-ультрас в масках, що ховають свої лиця невідомо від кого... оманливе відчуття сили перед мєнтами, котрих достатньо й півтори сотні для зачистки міста - революція миру, добра та кохання - це не революція крові, барикад та штурму урядових будівель... не революція агресії, заліза й вогню... не моя революція...
 
  Ті, хто протестує називає того, проти кого протестує тираном та диктатором... та "контра" при бажанні з легкістю наведе порядок в двох "престольних"... і лиш за таких умов, за придушенням хоч чогось, схожого на "непокору" може початись моя революція... революція тих, кого зараз люблять називати провокаторами... тих, хто на противагу Ганді ставить Піночета...

...та "контра" мовчить. "Контра" не сміє... не може...
"контра" не стріляє...
І це радує!
Радує сміх, щастя в очах студенток... радує протест проти сірості... лібералізм... відстоювання не консервативного світу Габсбургів, а демократично-соціального світу Ленона...
...і хоч вони ще не переходять вулиці тільки на зелене та подекуди дозволяють собі викинути сміття поза урну, та вони ведуть себе як європейці - європейці тієї Європи, куди прагнуть.
  Радує, що вони в екстазі від Тостера під Шевченком, а не від розряджання обойми в тирі за два квартали... що прикриваючи арафаткою трафарет Че Гевари на футболці вони забувають, що команданте теж стріляв...
  Радує, що діти електорату Свободи освистують недоробленого скіна Михальчишина...
  Радує, що нашої з вами, камради, революції не буде!

  Для одних Європа померла в сімнадцятому, з падінням імперій... для других - в сорок п'ятому... та всі ми читали Еклізіаста - тепер час третіх й ці треті йдуть в свою Європу... можливо чужу для нас, та з рідною нам Україною.

p. s. і всі ми хочемо їй добра.
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Білодуб/Садко – Лицар Честі
 
 
Jarosław Lazor
09 листопада 2013 @ 02:42
Ты любишь ругать власть?
Неет. Не лги. Я ведь знаю - ты любишь.
Ты считаешь их за козлов, которые ничего не делают, а только воруют, жируют... а в жизни так вообще ни хрена не понимают.

 За то Ты все понимаешь. Ты знаешь, как правильно и что правильно, а что нет. Ты имеешь опыт. Ты побывал как на балах да фуршетах, так и в драках да обезьянниках... Ну ты понял...

А знаешь, на самом деле ты ничем от этих власть имущих сук не отличаешься. Ты такая же сука как они.
Ты, как в прочем и я, наши соседи, соратники, сограждане... да и политики тоже. Мы просто строим свой собственный мир. Мы учимся находить свое гетто уюта, находить места улучшенной действительности: торговые центры, кинотеатры, такси, автобусы, вылезание дворниками центральные улицы городов, ровные дороги и машины с хорошей подвеской... мы бросаем баснословное бабло на комфорт и сервис, что бы наконец-то построить софт-зоны. И жить между ними, окружив их, иногда даже в прямом смысле слова, высокой стеной, от трущоб жизни.
Тогда то нам хорошо. Тогда то мы, что называется - живем.
И у кого того бабла больше, у того и гетто круче, и стены повыше. А за высокими стенами и жизнь совсем не видна.
А у них то бабла побольше, чем у тебя. Вот ты и бесишься, а сама жизнь здесь не причем.

Ты считаешь, что там, за бугром, где зарплаты выше и дороги ровнее, в их америках-европах они ни черта не смыслят, бесятся с жиру, устраивают гей-прайды, играют в политкорректность, и меняют машины едва ли не с колыбели каждые лет десять, а в твоей стране люди живут от зарплаты до зарплаты?
А ведь ты, сука, лукавишь.
Ты если и не часть этого золотого миллиарда, так где-то рядом, в первой сотни миллионов другого. А за спиной у тебя еще шесть миллиардов голодных и обездоленных, для которых ты такой-же буржуй, как и твои америки-европы.
Читая это у тебя интернет есть, и вода горячая с крана течет, и холодильник едой забит. А вот если тебе эту горячую воду отключить, так ты тут же заистеришь, что не можешь помыться.
А в эту минуту несколько сот миллионов не то, что помыться, а даже утолить свою жажду не могут, и мечтают выпить хотя бы той воды, что в лужах у тебя во дворе. Как тебе такое, а?

Ты думаешь, что знаешь жизнь? А ты пойди, и скажи это тем, что не могут построить свою софт-зону. У них попросту нет денег на нее. Для которых уютное гетто - это снаряд паленки от Зины с местного гастронома, куда ты и зайти брезгуешь. Они то о жизни знают больше твоего.
Те - которым ты даже в глаза не смотришь, те - возле которых ты брезгуешь выбрасывать мусор что-бы не подхватить какой-либо лишай, пока они роются в отбросах твоих соседей, те - кто для тебя сродни дворовых псов... отбросы общества - они то знают о жизни. Они то и о тебе знают больше чем ты, копаясь в твоей выгребной яме.
Они то жизнь видят настоящей. У них не то, что на розовые, а и на обычние очки деньжат мало.
И что ты о жизне сможешь сказать тем, кто мечтает о первой ступени пирамиды Маслоу?
Скажи им о несправедливости, о европейских ценностях, о человечности. Думаю, им будет интересно.
Скажи это тем согнутым фигуркам, обезображенным бухлом лицам, глазам детей - которые ищут несколько копеек на клей, чтобы забыться и уснуть на скользких трубах теплотрассы...

Расскажи им - какая хуевая на самом деле жизнь.

p. s. а может лучше лучше накорми?


знаешь ли ты жизнь
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Генералы песчаных карьеров
 
 
Jarosław Lazor
23 жовтня 2013 @ 22:04
Nota Bene: сегодня они напоминают Элоев, развлекаясь гей-парадами, живя в социальном равенстве и позволяя безумцу полтора часа расстреливать собственных детей, но двенадцать веков назад они были еще теми Морлоками...

Двое суток старый Скат развлекал себя и гостей. В ненасытных желудках конское мясо смешивалось с новгородской икрой, с копченым лосем, с медвежатиной, олениной, репой, тетеревятиной, крепкосоленой говядиной, жирными дикими гусями, утиными потрохами, рубленными со стручковым перцем, жаворонками, засоленными с лета вместе с гвоздикой, мятой и луком.
  Острые и соленые блюда сжигали рты и палили неутолимой жаждой. Ее заливали пивом, варенным на фризонском ячмене с саксонским хмелем, новгородским медом, винами, награбленными в Валланде и в еще более далеких странах. Все казалось пресным и, в попытке найти лучшую смесь, в один ковш лили ширазское янтарное вино, кислое валландское пиво и бросали горсть соли
  Викинги выбивали о доски столов мягкий желтоватый мозг берцовых костей; руками, привычными к веслу и черными от смолы, которая сделалась частью огрубелой кожи, ломали красные панцири раков, крабов и колючие латы омаров и лангустов. Рвали соленую и копченую рыбу, выхватывали пальцами устриц из раковин и поглощали подряд все, что без всякого порядка тащили на столы перепуганные траллсы.
  В общей зале горда пылали два ряда очагов — и для тепла и для света. Под крышей стояло густое облако дыма, медленно вытягивающееся наружу через продух. Крики людей, научившихся разговаривать в открытом море, были бы нестерпимы для всех ушей, кроме их собственных.
  Жир, сало и сок текли по бородам и рукам, заливали ожерелья, браслеты, перстни, пропитывали кафтаны из дорогих цветных сукон. Царило бешеное веселье, к гостям Ската спустилась Валгалла.
  И желание есть и желание пить казались беспредельными. Особенно пить, как в море с пустыми бочонками для воды после нескольких дней гребли. Многие из участников пира умели утолить сухой жар глотки кровью взятого в набеге траллса, — напитком героя, по словам скальда.
  Но здесь хватало всего и всем… Горькую кислоту разных сортов пива уже не отличали от острой шипучести меда, терпкости валландских вин и сладости греческих.
  Гаральд Прекрасный освобождал место для новых кусков и новых чаш по способу утонченных римлян — с помощью гусиного пера. Ему подражали Эрик Красноглазый, Фрей, Ролло и Альрик.
  Другие ярлы полагались на естественную бездонность своих могучих желудков. Когда же они оказывались переполненными, то вестфольдинги действовали с неописуемой непринужденностью. Пир был пиром «героев», праздником королей открытых морей, потомков Вотана.
  Валгалла, Валгалла! Танангергамнский ярл Мезанг вскочил в восторге, сорвал меч с ближайшего столба и яростно притопывая ногой, вызывал молодого ярла Ролло на равный бой. «Не нужно щитов и броней! Изрубим друг друга на куски. А ну, несколько ударов в полную силу викинга, а потом опять есть и пить!..»
  Хороший хозяин умеет предусмотреть также и общеизвестные опасности пира. Среди гостей были размещены викинги Ската. Хотя это было немалым подвигом но они лишь притворялись, что пьют. Их настоящей задачей было следить за порядком, охраняя гостей от них самих.
  Перенесшийся живым в Валгаллу ярл Мезанг видел валькирий в дымном облаке под крышей зала, а его в это время валили на скамью и выворачивали рукоятку меча из ослабевших, но цепких пальцев. А потом насильно, через кожаную воронку, служившую для пытки водой, накачивали крепким вином, пока благородный ярл не заснул, как мирный морж на солнце.
  В другом углу бдительные охранители пира успевали вовремя помешать владетелю Ретэ-фиорда Балдеру, который тянулся к топору с блеском менее героической и еще более опасной страсти к убийству в воспаленных глазах.
  Сноттегамнский ярл-скальд Свибрагер воспевал свои подвиги в великолепных стихах, но едва слышал собственный голос.
  Опьянев до предела, гости засыпали. Их оттаскивали, как туши медведей, и укладывали в стороне под присмотром, чтобы они не задохнулись или их случайно не задавили ногами или весом тела другие пирующие.
  Харансфиордский ярл Альрик для шутки схватил траллса, наливавшего ему вина, прижал коленом и переломил спину.
  В залу вбежали рабыни. Среди огней очагов, в дыму, они плясали с непонятными возгласами, которые протыкали как иглой общий гам. Смутные призраки для одних, соблазн для других, менее пьяных или более крепких… Рабыни были взяты Скатом под залог у арабских купцов, как обычно.
  К плясуньям тянулись руки людей, привыкших к убийству, с желанием не то обнять, не то изувечить...


викинги
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Слышь – Викинги
 
 
 
Jarosław Lazor
20 жовтня 2013 @ 21:58
...относительно к солнцу земля была примерно там же, что и сейчас... седьмой город былой венской империи пылал огнями октября, хотя в воздухе уже чувствовалось дыхание весельчака Локки и приход Хельхейма...
...мы праздновали Самайн, вспоминали Ноябрьское восстание далекого '18 года, вторую неделю заливая жадные к хмельному пойлу глотки хорошим пивом да водкой...
...мы кочевали от одного паба к другому ночи на пролет, набираясь в хлам, встревая в драки, горланя песни на стихи Олеся узкими улочками левого берега Полтвы, ночуя на разных квартирах с барышнями, имена которых забывали на следующее же утро...

...в то время я ютился по знакомых, остро нуждаясь в жилье, но славянское разпиздяйство и постоянное наличие с пол промилле в крови не давало взяться за ум и найти его...

...мы познакомились в хмельном доме Роберта Домса под песни какой-то польской джазовой певицы, случайно задев друг друга локтями... и сидя на длинных лавах за дубовыми столами до полуночи говорили, спорили, размышляли о наших народах...
...меня притягивало и удивляло это нордическое спокойствие, размеренность и уверенность в движениях... хладнокровие, будто она владела всем... будто она была тем человеком, о котором писал Киплинг в своем легендарном произведении If...
...в то время она училась в ВУЗе, который упорно называла Uniwersytet Jana Kazimierza... говорила на плохом русском, и с упоением слушала мой язык гайдамаков, которого совсем не понимала...
...она точно так же остро нуждалась в жилье...

...потомок офицера армии Галлера, в ней кипела кровь польской шовинистки... но я был единственным с востока, кто владей ею...
...мы сняли маленькую квартирку недалеко от рынка с родным для нее названием "Краковским"...
...мы любили... мы учились... она научила меня понимать свой народ... свою культуру... сумела выучить меня своему языку, которым я до сих пор сносно говорю... заставила взглянуть на мир по другому... умудрилась мои, слегка левацкие взгляды, развернуть в совсем другую сторону...
...взамен же я учил ее языка Хмельницкого... сумел показать свой народ и свою культуру, перед которой она склонилась, увлекшись Шевченком, Антонычем, жалея, что в всей "великой Посполите" не нашлось таких кшатриев, как Витовский или Шухевич...

...мы слушали песни Кому Вниз и Honor... утопали в объятиях и грелись телами друг друга под старые марши... сжигали в камине, словно в крематории, национальное достояние северного соседа, которого искренне презирали... и любили друг друга как ни кого ни до, ни после этого...

...но время шло... у меня начиналась практика, она же готовилась к возвращению в Краков...
...хотя о нас никто не знал, она была единственной, с кем я готов был расписаться хоть сейчас и принять латинский обряд, лишь бы оставить ее за Сяном... в замен же она предлагала гражданство союза, работу в офисе ее отца, и себя всецело, только бы укатил с ней западнее Ряшева...
...но кровь взяла свое... она уехала домой, я же остался на земле своих предков...
...и иногда возвращаясь повидаться, она будит старые чувства, зовет за собой... я же ищу в местных наследницах легионеров УПА черты Евы... тот польский говор, штрихи лица, огненно-красные волосы, взгляд валькирии... но самое главное - характер... уверенность и пресловутое нордическое спокойствие...
...и, к сожалению, не нахожу...

дочь третьего рейха 2
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Кому вниз
 
 
Jarosław Lazor
02 жовтня 2013 @ 16:32
усепокора, майже невідпорна.
Свічадо спить. У ньому спить свіча
В. Стус

парнасоїдний та трохи холоднуватий поліс
gorlohvat

З Європи до нього веде лиш одна дорога. Довга... і вже здається, що там кінець, одвічний степ... Азія...
...аж ні... вискакуєш на пагорб...
...і бачиш ліс... тонкий пояс нордичних смерек, що укутали його... й лиш вузька просіка Житомирської траси.
...а над лісом... а над ранок, в ледь помітній пелені туману, мов примари, видніються перші його хмарочоси.
Він виникає спонтанно.
Мегаполіс... вічне місто... імперіал... в цю мить показує свою душу... свою велич...
Проникаєш в нього крізь зелені ворота... крізь крони дерев....
...щоб опинитись... в Вавилоні.
Мить... і вся магія випаровується. Здається, що опинивсь на східному базарі... навколо лиш шум і гам... марнославство закриває собою велич... від Мінського й до Теремків всі спішать, кричать...
...і лиш йдучи містом Ярослава помічаєш вальяжність та легку зарозумілість, так притаманну нам звичній Європі...

Спускаєшся вниз... легко злітаєш по узвозу на Поділ... і починаєш дихати цим містом... йти вуличкою, котрою п'ять століть назад мчали ратники з Литовського замку... бачити скуті бетоном береги, до котрих десять століть тому причалювали драконоголові Дракари... дивитись на Труханів, на котрий п'ятнадцять століть назад уже дивились торговці рибою та хутром...

Ти починаєш вникати в нього... бачити його сховану від гостей красу та велич... вона, мов силует - ледь помітна... ледь вловима...

...і ти розумієш його... розумієш всю трагедію серця твого народу...
...й золотоверхі куполи у власності антихриста... й порожні вулиці багатолюдних районів... й єдину, кам'яну свічу над Дніпром, застиглу в траурі за славетними часами, над котрою глумляться гості каганату...
...воно скуте кайданами варварства й орди... в полоні Азії... покрите пеленою мороку... воно все й кожний його житель...
...пітьмою, що вмить проникає в твою душу й дивиться - хто ти!
...і не дай Боже вона побачить гнилість... місто вмить відповість "я не понимаю, говорите на общепонятном"...вмить відвернеться від тебе й викличе відразу...
...та зачувши Велич духу... пітьма відступає... й в очах мешканців ти читаєш смуток, повагу та надію... надію, зачувши звідкіля ти...
...місто та його мешканці... підкорені, та не зломлені...

І невеличкі кав'ярні Львівської кави, Майстерні шоколаду, Дні Львова - маленькі ін'єкції життя... ін'єкції уповання...
Та Києву потрібна терапія... удар в саме серце... "похід на Рим"... щоб воно ожило... знову забилось і освітило небо від Карпат й по Кавказ... розігнало по венах кров аж до самих відмерлих своїх частин... кров, що дійде до Любліна, Білгорода та Краснодару... оновить тіло...

Та ти покидаєш його... благальні очі його мешканців... даєш йому каплю замість океану... підтримуєш його анабіоз і приїздиш в свою маленьку Європу... в останній бастіон... й ладен відгородитися Збручем, лиш би не бути разом з ним, з містом на пагорбах.

Адже ти розумієш, що походу на Рим уже не буде. Уже ні з ким йти.
київ

p.s. Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю! Т. Шевченко
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Benjamin Wallfisch – Warrior
 
 
Jarosław Lazor
23 вересня 2013 @ 15:43
  70 років нам казали, що людину з мавпи зробила праця. 70 років нам брехали.
  Людину з мавпи зробив бунт!
  Перший примат, зі скочивши з гілки, схопившись за камінь та кинувши в хижака - підняв бунт. І бунт цей згодом назвали технічним прогресом. Саме він заставляє нас в холодних лісах з ніжністю стискати сталевий приклад АК-74, а не молитись своїм богам, не покладатись на чуття. Лиш вірити й надіятись на холодний механізм автомата. Точно так же, як наші предки вірили в гладке та гостре лезо ножа.
  Ми перестали бути часткою природи тоді, як тільки повстрали проти неї. Ми й кількох днів не проживемо на одинці з нею, але нам цього й не потрібно, ми самі створюємо свою природу - бетонні джунглі міст. Саме в них, і тільки в них при світлі ліхтарів, в своїх маленьких печерах ми почуваємось затишно.
  Бунт першого примата заставив інших стати на задні лапи, розселитись по планеті, розвертати ріки, розганяти хмари, підкорити своїй волі самих сильних та хижих, зазіхнути на космос.
    Бунт відгородив нас від природи не давши шляху до повернення, проник в нашу кров, підняв наші голови, вселив в наші серця гонір.
  Ми зневажаємо рабів та гидимось "тєрпіл" не за покору, а за відсутність бунту.
  Ми поважаємо й гордимось саме бунтарями. Ми зачитуємось Спартаком, Ставимо пам'ятники Хмельницькому та екранізуємо Вільяма Волеса завдяки бунту!
  Наші герої - це наші бунтарі. Наше дитинство - це Том Соєр та Буратіно. Ми - всі і кожний - це втілення Гая Фокса.
  Ми ходимо в походи, в моря, степи, гори не щоб долучитись до природи, а щоб кинути їй виклик!
  Виклик тече в наших жилах. Виклик п'янить. І байдуже, чи це малювання по парті, чи кидання коктейлями Молотова в колони мєнтів.   Ми всі й завжди порушуємо закони, правила чи норми. Ми малюємо по стінах, перевищуємо швидкість... свідомо чи підсвідомо - ми бунтуємо.
  Перше, що ми робимо, виїхавши на природу - розводимо багаття. Вогонь - це наш стяг, руйнація, символ бунту. Де бунт, там і згарища. Всю свою історію людина йде зі своїм прапором - з факелом.
  Бунт в наших генах, в нашому alter ego.
  Ми створили собі богів та кинули їм виклик. Перше, що зробила людина в святій книзі європейської цивілізації - це підняла заколот проти бога. Адам та Єва були першими Людьми.

бунт

 
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Марш норманів
 
 
Jarosław Lazor
31 травня 2013 @ 22:52
Від людства - лиш чотири штурмові колони,
У кожної Архангел на чолі,
Навпроти - легіони сатани.
Д. Корчинський
…ты прижался к земле, словно желая врасти в нее.
 Ты чувствуешь ее. Вкус, запах. Она скрепит на твоих зубах.
 Ты весь напряжен. Сжат. Твои ноги, будто пружины, готовые выбросить тебя вперед. В неизвестность.
Ты ждешь ее. Команды. Мучительно долго, физически чувствуя каждую секунду, но время летит так быстро, что ты даже не успеваешь помолиться.
 Тебе хорошо. Ты не чувствуешь страха. Ты здесь, под теплым осенним солнцем и небом цвета бирюзы, с маленькими тучками дыма от русских зениток и танцующими между ними мессершмиттами. А канонада впереди так сильно напоминает Кармину Бурану твоего любимого Орфа.
 Возле тебя, точно так же притаившись, лежат твои братья по крови, и ты только спрашиваешь себя – «Что я делаю здесь, в финских болотах, за тысячи километров от родного дома», но этот чертов маленький шаман, которого твоя младшая сестра нежно называет Mein Führer, приказал тебе идти на восток.
 И вдруг унтерфельдфебель, этот толстый лабух, над которым ты с друзьями часто подшучивал в казематах, приподнимается с криком – «feuer». Вдруг он становится прекрасен, словно Аполлон. Ты смотришь на его сильную, мускулистую шею. Ты видишь пульсирующие по его венах кровь. Он завораживает.
 И ты взлетаешь. Возносишься, словно Иисус, ввысь.
 И в едином порыве возносятся сотни по оба плеча от тебя.
 Ты сжимаешь ее. Нежно и страстно, на мгновения затаив дыхания, и лишь только чувствуя свое сердцебиение, спускаешь пусковой крючок.
 Сегодня она, эта старая винтовка Mauser, которая не раз спасала тою жизнь, послужит тебе и твоим лучшем другом, и твоей девушкой, и даже твоим ангелом – хранителем.
 Ты уже вкушаешь привкус пороха и боя, но на мгновения твои глаза останавливаются на штыке. На гладком, девственном лезвие, в котором отражается божество. Человек, идущий на смерть, отрешенный, отбросивший все бренное, познавший дзен.
 Ты просветлен. Впереди тебя целая вечность… и последние три часа твоей жизни.

…посвящается неизвестному солдату, погибшему осенью '41 года под Ленинградом…
…а так же Еве Л., из Кракова…

останній бій
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Morten Harket – Kraakevisa
 
 
Jarosław Lazor
03 березня 2013 @ 20:38
...как однажды уже сказал pavlikk "Вот и я пишу. И я тоже надеюсь. Надеюсь оставить хотя бы несколько строчек, которые ты найдешь в глубоком архиве интернета через много лет после моей смерти и улыбнешься или погрустишь, но, так или иначе, задумаешься о чем-то большем, чем завтрашний гардероб или список продуктов для ужина. И если так случится, то это всего лишь значит, что я еще живу. Как минимум, в этой бездне дневников. Зато - вечно."...

...здесь лишь мгновение... почти ничего не сказано... безграничное пространство мыслей... улей, что роится в моей голове, но так и не отобразился в этих строчках... попытка перенести себя сюда превратилась в жалкое подобие прекрасной идеи...
...да и зачем?...

...может я еще сюда вернуть... когда нибудь... в следующей жизни...
...но пока история окончилась...на этом все... я ухожу... прощайте...


все
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Taufregister Georg Friederich Händel
 
 
 
Jarosław Lazor
07 лютого 2013 @ 17:22
На год. 10-ту ранком ми були вже у Києві. Мене неприємно вдарив вид гидкого двірця. Як я довідався, на його місце мали ставити новий, але вибух війни цьому перешкодив. Просторі вулиці і гарні забудовання робили б зовсім європейське вражіння, якби не бруд, а головно лушпини з "сємячок", що вистелювали вулиці та тротуари. Мені відомо, що деякі європейські міста брудні. Знаю, напр., що вулиці Парижа встелюють пізнім вечором по кістки покидані папери. Але є ж ріжниця між покиненою нервово у поспісі газетою або реклямовим листком і лушпиною бездумно, безцільно масами пожираних "сємячок". Яка ж це осоружна й варварська звичка!
- з мемуарів командарма Галицької Армії, генерала Мирона Тарнавського
29 березня 1918р.


...на этом стояла, стоит и стоять будет земля Русская...
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: FALCONER – Varvindar friska
 
 
Jarosław Lazor
  "Вконтакте" - ум, честь и совесть нашей эпохи!

  Помните старую байку о том, что если посадить миллион макак за печатные машинки, то с точки зрения теории вероятности за несколько лет одна из них напишет че-то подобное до "Войны и мира"?
  А вот и ни хера подобного!
  Хорошие 15 лет общедоступного интернета эмпирически опровергли эту теорию!

  Вот как бы вы объяснили человеку с восьмидесятых, что в каждого из нас есть такой гаджет, с помощью которого мы имеем доступ  к всей информации, доступной человечеству (вы только вдумайтесь - всей!!!), но так тупо ее используем?

Взять, например, социальные сети.  
Знаете, Цукерберг - гений! Ему нужно, как минимум, дать нобелевскую премию. И ни за создания сайта, а за самую идею. Ведь он же сделал всех людей ближе! Он создал огромную информационную базу, куда каждый человек добровольно вносит информацию о себе, где все могут делится знаниями, идеями, знакомится и общаться, творить...
  Дуров эту штуку подогнал под наш менталитет, добавляя туда Блэк-Джэк и шлюх. Но что они получили в итоге, пустив туда миллионы макак?
  Все века человечество, говоря о своих бедах, ссылалось на отсутствие возможности легкого доступа до информации и ее распространения. Будто-бы "вот когда мы получим такую возможность, мы сможем творить, сможем развиваться"! Но как только такая возможность была дана - нихуя не произошло! Мы просто начали туда заливать фото разных котиков и прочей херни... мы начали хавать контент. Сидя в соц. сетях мы точно так же "смотрим телевизор"!
  А как хорошо в сети виден наш внутренний мир! Здесь же кладезь для психологов и социологов! Вы только откройте любую страничку!
  Вконтакте - ум, честь и совесть нашей эпохи! В нем мы не такие, какие есть, а такие, какими хотим себе казаться! Здесь мы выставляем только лучшие фотки (предварительно подправив в фотошопе), пишем о себе жестко оцензуреную информацию! А взять наши стены - сколько умных фраз, сколько юмора, сколько советов (по всему - рукоделию, выпечке и прочей хрени) - здесь и Кант, и Ницше, и Ремарк, и другие челы, которых мы не читали, и слова которых мы нихера не понимаем, но как же круто ими бросаться!
  Здесь мы все такие стильные и умные, иногда даже пафосные, а не тупые, скучные и унылые, как в реальной жизни! Здесь у нас сотни (а иногда даже тысячи друзей), и похуй, что с ними не о чем поговорить, а в действительности мы их совсем даже не знаем, и даже не имеем десятка "действительных" френдов, которые в случае чего - всегда придут на помощь. Здесь кому не нравимся, его всегда можно забанить!
     А самая удивительная хрень - это перепосты! Мы дошли до такого состояния мозгов, что не можем даже написать лично чьи-то слова (я уж не говорю о том, что-бы написать свои)! Нам удобно просто схавать написанное кем-то (который и в реальной жизни успешен), и просто поставить лайк. Весь наш мир, все наши эмоции в этом маленьком лайке, в одном нажатии мышкой. Это обыкновенное одобрение, кивок головой... ведь стадо не способно мыслить, оно даже на индивидуальном уровне молча кивает головой и тянется к успешным.
  
  А знаете почему большинство из нас сидит здесь? Потому что больше нигде! Потому что в нас нет личной жизни, нет занятий, интересов.......нет нихуя кроме странички! Потому что все другие места заняты! Потому что на улице нас видят не такими, какими мы хотим быть, а именно такими, какими мы есть!
  Вот и остается, что тикать мышкой...

ум, честь и совесть нашей эпохи
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Godsmack – Come Together (The Beatles Cover)
 
 
Jarosław Lazor
15 січня 2013 @ 00:08
...здесь, в этом городе есть удивительный мир...
...мир, который рядом, который там - куда мы уже давно не смотрели...
...мир над нами... мир крыш... мир, что веками был доступен лишь трубочистам... мир между Богом и землей...

...в него есть множество порталов... входов... через окна и двери... через подъезды и люки... было бы только желание...
...мир, что насыщен красками и звуками... множеством событий и эмоций... тех эмоций, которые мы сами себе можем создавать...

...мир, где можно летом сидеть и слушать шум города... смотреть на жизнь в соседних окнах... гулять, держась за руки и изогнутые антенны... прятаться за дымарями... пить вино и смотреть на уходящий куда-то далеко в Польшу большой красный шар, что зацепился за шпиль Эльжбеты, будто город не желает его отпускать... загорать, пока солнце не ушло и греться почти до полуночи, улавливая тепло железных пластин крыш...
...укутывать ее пледом и целовать шею... смотреть на лампы вечерних улиц и подсветку starego miasta... улавливать сирены где-то на Липинского или слушать музыку под засыпающие проспекты... а когда он уснет, кохатися, что-бы проснуться под утренние удары Ратуши и улыбающегося из-за угла солнышка, восходящего над Личаковом...
...а зимой пить горячий глинтвейн и восторженно встречать Новый Год вглядываясь в фитильки падающих искр с рассыпающихся фейерверков...
...любить друг друга и всех... быть выше того ритма и той суеты, что творится там, внизу... смотреть на все со стороны... с высоты... и позволять возвышаться над собой только крестам костелов... только вечности... только Богу, птицам и маленьким белым точкам - самолетам...
...навеяно дефективной трагедией...
... посвящается ей же...
между Богом и людьми
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Токио – Шумный Город
 
 
Jarosław Lazor
13 грудня 2012 @ 22:39
...останній з полковників Повстанської Армії...
...один з двадцяти лицарів Золотого Хреста Боєвої Заслуги...
...офіцер, що все життя провів в горнилі бою, в підпіллі, в полоні...
...ветеран, що не визнаний державою за котру боровся...
...вірний син свого народу...
...Василь "Вороний" Левкович - 06. 02. 1920р. - 13. 12. 2012р...

вороний

P. S. свята Галицька земля пам'ятає своїх героїв.
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: УНСО – Бій гарячий
 
 
Jarosław Lazor
01 грудня 2012 @ 01:45
I have a dream...
Martin Luther King
В мене є мрія...
Наташа
В мене є мрія - вільна, сильна, квітуча Україна...
...ні, звісно, і це також, але...
...думаю кожен з Вас має мрію. Не якусь там патріотичну фігню про щасливу країну, чи меркантильно-мейнстрімну про чорні, чимось схожі на катафалки, автомобілі, кишені набиті зеленню і всезагальну увагу громадськості, як мінімум своєї держави (а то й близького та далекого зарубіжжя), а якусь свою, особливу, трішки дивну... таку реальну, і одночасно не здійсненну мрію.
  В мене є мрія... мрія забутись, послати весь світ на хуй і зникнути... мрія більше ніколи не відкривати браузер, не думати про гроші, моду, музику... мрія не йти за кимось вигаданими нормами: квартира-дружина-машина... мрія звільнитись і ніколи за жодних обставин не з'являтись в офісах... мрія зібрати речі, справді необхідні речі й піти... мрія втекти від цього божевільного сірого світу вигоди та швидкоплинності у вічність... мрія піднятись високо-високо в гори, туди - де сторонні практично не бувають, а місцеві мешкають за кілька кілометрів один від одного... мрія поселитись в маленькому селі якого-небуть верховинського чи косівського району, щоб жити в невеличкому будиночку з вікнами на полонину й ліс... збирати ягоди та гриби, літом випасати овець і робити сир, котрий зміг-би продавати на суботньому ринку райцентру чи обмінювати на картоплю та крупи, а зимою, коли все навколо замітає снігом, що не сходитиме ледь не до травня - слухати радіо, читати книги й майструвати сувеніри, котрі навесні зміг-би продати перекупщиками, для подальшого продажу де небуть в Яремчі чи Коломиї.
  В мене є мрія ніколи більше не думати про кар'єру, маршрутки, політичну нестабільність, майбутнє, гроші й все те, про що ми тут думаємо. Адже там, я зможу лиш іноді розмовляти з сусідами чи поштальйоном та ходити на недільну службу до місцевої греко-католицької церкви. Адже там, високо-високо, з вічності всі ці біди та проблеми виглядають фарсом...
...а так хочеться опалювати житло смерековими дровами, приємний запах котрих просочує одяг та речі, а освітлювати гасовою лампою, коли по тиждень-два, після грози чи заметілі лагодять електролінії.
  Мрія не те, що ніколи не бути туристом, а й не бачити їх - цих наглих, брутальних, хамовитих та егоїстичних людей з низин.
  Мрія жити для себе, бути вільним і не думати ні про що.
  Адже, можливо, горяни й живуть так довго, що живуть в спокої й мирі... живуть вільними... живуть людьми, а не електоратом, робочою силою, клієнтами, штатними одиницями...
  Та нажаль це мрія... всього лиш мрія... така близька, можлива, та одночасно цілком не реальна, нездійсненна. І нездійсненна лиш тому, що щоб бути людиною, бути вільним - потрібний порив, потрібна сила, котрої в мене, нажаль, немає.
  Я слабкий, безсилий, нерішучий... я такий же, як ви. І тому я знову в понеділок встану зранку на роботу, а вечером вип'ю пива з такими ж, чи знову відкрию браузер і знайомі сайти... буду дотримуватимусь цих "дивних" норм поведінки, і одним з сотень тисяч - міліонів буду плисти за течією суспільства, думаючи про кар'єру та гроші... заощаджувати на машину...
...а мрія так і залишиться мрією... такою простою й дночасно не здійсненною... навіки.
мрія
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Год змеи
 
 
 
Jarosław Lazor
24 листопада 2012 @ 12:43
...а селянство, молоді, ситі дядьки й парні, під звуки гармошки вистукувало весело каблуками, посміхаючись під вусом над тими, що ледь ноги за собою тягнули за якусь там Україну. Нераз я думав собі, що коли б цій темній масі дати свідомість галицького селянства, ми без труду мали би півтораміліонову армію з простору далеко не цілої України.
- з мемуарів командарма Галицької Армії, генерала Мирона Тарнавського
- 1919р. 
- за 15 років до великого голоду
Post Scriptum:
1846 р. Ірландія - відміна "Хлібних законів". 1845 - 1849 рр. - Ірландський картопляний голод.
- 1919 р. створення ІРА (збройна боротьба за контроль Ірландії над Ольстером продовжується досі).
1930 р. Україна - прийняття закону "Про хлібозаготівлі". 1932 - 1933 рр. - Голод на Великій Україні.
- 1943 р. створення УПА (збройна боротьба припинилась у 1961 р. так і не перекинувшись на територію Великої України через брак підтримки місцевого населення).
великий голод
 
 
Najlepsza muzyka do czytania: Хорта - Рабів до раю не пускають
 
 
Jarosław Lazor
22 листопада 2012 @ 23:57
1. 26 фактов потому, что 26 - мое любимое число
2. решил написать их потому, что хочу поближе познакомится с читателями (а верить Вам моим словам, или нет - дело Ваше)
3. моя фамилия не настоящая
4. на самом деле я худой. очень
5. со всей своей анти-надднепрянской риторикой - я на четверть надднепрянец
6. все мои предки были своего рода классовыми врагами коммунистов (буржуи, аристократы, куркули, ксендзы и прочие угнетатели рабочего класса)
7. один из моих предков был бургомистром Галича (в него как-то во времена эпидемии тифа в Галиции останавливался Кайзер)
8. по его же линии я как минимум до седьмого поколения горожанин
9. другой мой предок беатифицирован и в скором будет канонизирован (я уже как то об этом писал)
10. во мне течет еврейская кровь (можете удалять из друзей)
11. а так-же немецкая кровь (можете добавлять обратно)
12. ну и польская с венгерской тоже затерялись (это уж на ваше усмотрение)
13. большая часть моих предков - гуцулы
14. больше всего на свете я боюсь тишины, пустоты
15. я считаю себя социал-демократом (хотя скорее всего это не так)
16. считаю, что единственная музыка, которая заслуживает внимания всех - это джаз
17. самым гнусным считаю предательство. особенно своих принципов
18. не люблю большие машины. людей, которые сорят деньгами. снобов
19. единственные девушки, которые всегда нравятся внешнее - рыжие
20. я католик
21. я очень люблю горы. они меня успокаивают
22. я знаю, что плохо владею русским (хотя знаю, что 99% украинцев, которые уверены, что владеют им в совершенстве - владеют еще хуже)
23. я не люблю драмы (жизнь и так сплошная драма)
24. как минимум я трижды мог эмигрировать
25. я не умею плавать. и очень не люблю водоемы
26. только один из этих фактов - ложь

26 фактов
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Radio ESKA Jazzy
 
 
Jarosław Lazor
16 листопада 2012 @ 19:31
...право однієї людини закінчується там, де починається право іншої...
Віктор Гюго
Де всі рівні, там ніхто не вільний.
П'єр Буаст

...ми знищили імперіалізм... ідеологію, завдяки котрій правили світом... влаштувавши міжусобну різанину та перебили при цьому 10 млн. своїх одноплемінників... ми втратили домінування над всім світом...
...ми знищили фашизм... ідеологію виродженої еліти та буржуа... влаштувавши міжусобну різанину та перебили при цьому 50 млн. своїх одноплемінників... ми втратили останні сфери впливу...
...ми знищили комунізм... ідеологію виродженого пролетаріату... влаштувавши міжусобну різанину, "холодну війну", розділивши континент на дві частини та перебили при цьому 120 млн. своїх одноплемінників... ми ослабили свої економіки...
...ми досі "золотий мільярд" завдяки сотням поколінь наших предків та тисячолітній історії колонізації, завоювання та християнізації...

...ми забажали стати толерантними... утворивши кордони між собою - ми впустили в свій дім мільйони чужинців... ми подарували їм всі права й можливості... ми обмежили свої свободи заради них...
...настав наш час... час толерантності...
...ми повинні спалити всі церкви та храми... знищити всі хрести... "закатати в асфальт" Ватикан та збудувати там один з багатьох торгових центрів... щоб не дискримінувати мусульман та буддистів...
...ми повинні розбомбити Польщу, де все ще де-факто релігія не відділена від держави... переписати догмати християнства... заборонити біжутерію з християнською тематикою... щоб не дискримінувати секс-меншин та атеїстів...
...ми повинні вибачитись за хрестові походи та колонізацію й почати виплачувати багатомільярдні репарації...
...ми повинні працювати по 12 годин, щоб надати соціальні виплати всім емігрантам...
...ми повинні збудувати мечеті не тільки в великих містах, а й в кожному селі й містечку по всій Європі...
...ми повинні заборонити сучасну моду, поцілунки на вулицях і мас-медіа культуру, та дозволити дотримуватись законів шаріату...
...ми повинні заборонити Різдво та Пасху... Санту (Йулупуккі, Миколая, Діда-Мороза...), новорічну ялинку, рицарів, вікінгів, прапори з хрестом (Норвегії, Англії, Швейцарії, Ісландії...) та будь-які символи релігійної чи культурної Європи...
...ми повинні переписати свою історію та змінити культуру заради історії та культури вихідців з близького й далекого сходу, та Африки...
...і лиш тоді ми станемо мультикультурними... ліберальними... толерантними...
...та чи залишиться в нас хоч щось європейське?

толерантність

Post Scriptum: в містечку Коккедаль (Данія), де в мерії з 9 депутатів 5 - емігранти з бл. сходу, заборонили встановлення новорічної ялинки, пояснивши це ймовірною образою почуттів "не християн" та не обумовленою витратою бюджетних коштів в сумі 700 євро (хоча зовсім нещодавно було виділено 7000 євро на мусульманський Курбан-Байрам). Один з представників мерії Ізмаїл Местасі заявив: "Я не святкую Різдво й тому не збираюсь встановлювати ялинку".
 
 
Napisano w: Wołyń, Łuck
Najlepsza muzyka do czytania: Honor - Ostatni Bunt
 
 
Jarosław Lazor
07 листопада 2012 @ 14:18
"их рабство жиждилось на пассивности и невежестве, 
а пассивность и невежество вновь и вновь порождали рабство"
Аркадий и Борис Стругацкие


...вже тиждень, як відбулися вибори...
...й вже тиждень, як суспільство б'ється в істерії щодо 10-ти процентів ВО Свободи...

...вас всіх злякало те, що в країні побутового расизму, антисемітизму та гомофобії консервативно-націоналістична партія набрала лиш десяту частину голосів?
...а мене злякало те, що третина виборців проголосували за ПР... що кожен шостий хаває "стабільність та покращення"... що шість мільйонів моїх одноплемінників підтримує все те лайно, котре оточує нас за вікнами наших помешкань...
...мене злякало те, що два мільйони людей... два мільйони тих, чиї діди жерли бур'ян, виживаючи в штучно-створеному голоді економічної політики комуністів, віддали свій вибір на користь тих таки комуністів... комуністів, котрі ведуть себе гірше, за капіталістів епохи Форда - Рокфеллера, в державі з найбіднішим населенням Європи...
...мене злякало те, що половина населення просто проігнорувало свій конституційний обов'язок...

...я подам руку комуністу... не уйобку, що живе з ностальгією за дешевою паперовою ковбасою, а тому, котрий з задоволенням приріже буржуя, що обкрадає свій власний народ, сидячи в теплому кабінеті, задля експропріації його майна не на користь себе любимого, а щоб віддати тому ж таки народу...
...я подам руку фашисту... не засранцю, що кидає зіги й дрочить на Майн Кампф, а тому, котрий ніколи не викине навіть недопалка на тротуар, адже тільки останній виродок буде смітити у своїй власній домівці... на своїй землі...
...я подам руку гею... не латентному мудаку, котрий частіше своєї сусідки зависає в салонах краси чи гуляє по магазинах, а тому, котрий не побоїться в нашій гомофобській державі признатись в своїй орієнтації... знаючи, що йому обов'язково дістанеться...
...та я ніколи не подам руки моралізатору... тому, котрий хоче жити в європейській державі, але не може і не хоче відстоювати її... тому, котрий може все лиш критикувати, але не може дати альтернативи... тому, котрий відстороняється від відповідальності, даючи можливість обирати іншим... дає можливість вирішувати комусь свою долю... щоб пізніше гордо заявити, що він цього лайна не вибирав...
...і тепер я бачу, що таких моралізаторів - кожен другий...

...вас лякає єдина серйозна партія, котра притримується своєї ідеологічної програми? а мене лякає мій народ... лякає хворе й аморфне суспільство, котре заради кілограма пісної гречки й швидкоплинної вигоди готове продатись, як дешева шлюха...

вибори-швибори
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Eska Rock
 
 
Jarosław Lazor
01 листопада 2012 @ 22:48
...цього дня, 94 роки тому вони вийшли на вулиці столиці своєї нової батьківщини...
...вони були офіцерами Vaterland'у... синами імперії...
...з вікон своїх казарм вони бачили, як гине їхній світ... як падає Порта... тріщить по швах Британія... охоплена полум'ям земля Романових... ганебно підписує капітуляцію Рейх... розколюється Велика Двоєдина...
...вони взяли до рук зброю для захисту осколку свого світу... для захисту останнього бастіону європейських цінностей...
...вони були бідними та багатими... дворянами та простолюдинами... русинами та поляками... чехами та німцями... євреями та росіянами...
...вони були різних національностей та боролись за одну мету...
...за землю між Сяном та Збручем...

...всю свою історію вона вела війну... та віддані ідеї Золотого Лева не здались... республіка не капітулювала...
...республіка живе... живе допоки б'ється останнє серце вірного їй сина...

...республіка пам'ятає Вітовського, Курмановича, Коссака, Тарнавського, Мишковського, Грекова, Рудорфера, Бернгубера, Шаманика, Головінського, Ляйбніца, Долежаля, Кравса, Ляйнберга... десятки тисяч інших, полеглих в боях з ордами Юзефа Галлера на західному фронті... зрадженими єдиними своїми союзниками на східному... та тих, що присвятили все своє подальше життя для боротьби у підпіллі в лавах УВО, ОУН та УПА...

...свята галицька земля пам'ятає своїх героїв... з днем незалежності вас... з листопадовим чином...

ми пам'ятаємо
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Sabaton – Ruina Imperii
 
 
 
Jarosław Lazor
23 жовтня 2012 @ 21:05
...політичні переслідування... арешти... цензура... дискримінація...
...ще вчора була свобода слова, сьогодні ж автозаки на вулицях наших міст стали нормою...
...що завтра?... 






тихі, беззахисні люди
в темних, холодних квартирах.
стуком у двері розбудять
постаті в казенних мундирах.

ті, що приходять за північ
в ім'я нової ідеї.
з речами на вихід попросять
і виведуть під конвоєм за двері.

камера три на чотири,
чути лиш стукіт підборів.
хтось за стіною ридає,
тьмяне світло й ляскіт засувів.

вирок - мов удар батогом.
тюремний дворик, білі стіни.
холодний погляд, зведений затвор,
і ще одна смерть сина України
                                                     Jarek Lazor

що день прийдешній нам готує
    
*українська міліція за наказом української влади проводить арешти українського народу, котрий вийшов на захист української мови    
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Louna – Время X
 
 
Jarosław Lazor
07 вересня 2012 @ 18:40
...Україна живе в містах...
...Україна живе містами...
...вся наша цивілізація, освітлені вулиці, дороги, інтернет, кабельне телебачення, клуби, ресторани... інтелектуальні посиденьки, протести, університети... все це і є міста...
...і коли сонце тікає на захід, в наших містах починається друге життя... життя у відлунні гучної музики диско, у спалахах софітів, у шумі автомобілів... і, байдуже, чи це мільйонник, чи звичайний райцентр у 10 тисяч люду - життя тут продовжується...

...та в іншій Україні... в тій, котру ми звикли бачити у білих хатках й вишневих садочках... у тій, над котрою літають лелеки, а навколо колосяться жнива... у тій, де ломляться столи від наїдків, а мешканці сяють здоров'ям - наступає пітьма...

...в часи, коли європейські села не відрізнити від європейських міст, наші не далеко втекли від своїх середньовічних побратимів...
...понурі, сірі, немов вимерлі... з вщент розбитими дорогами, а то й зовсім з ґрунтовими... з єдиним ліхтарем біля сільради чи місцевого "клюбу", навколо котрого вечорами збирається місцева молодь, зодягнена в дешевий китайсько-турецький ширпотреб з речового ринку... з іноді присутніми ВАЗами місцевих модників...
...села, котрі замітає на зиму... й де всі п'ють, та мріють втекти до найближчого міста... де вчаться в ПТУ, а працюють в райцентрах касирами, електриками, сантехніками... чи виїздять на заробітки...
...села, де населення далеке від душу щодня, та кави до сніданку... від моди, що приходить до них з півторарічним запізненням та у спотвореному виді... від новин...
...села, освітлені лиш фарами автівок, що курсують між містами...
...села, третій світ України, що з усіх благ цивілізації мають лиш електрику, котра зникає від першої більш-менш хорошої бурі...
...села, страшний сон, котрий ми проїжджаємо... про який не думаємо... про який не знаємо...

...і якщо комусь видаються депресивними спальні райони Києва, Львова, Харкова чи Донецька - нехай відвідають українське село... найкраще пізньої осені чи ранньої весни... світ, з якого хочеться втекти на першій же рейсовій маршрутці...

село
 
 
Napisano w: Galicja, Halicz
Najlepsza muzyka do czytania: Udo Lindenberg Feat. Clueso – Cello
 
 
Jarosław Lazor
31 липня 2012 @ 21:42
...их множество на востоке страны, но они безлики...
...их несколько на западе, но здесь они особенные...
...их построила уже советская власть... оставив пейзажный памятник своей эпохи... планомерно розрушаемый капиталистической действительностю и особенностю региона...
...их возвели с нуля... сред поля или леса... сделав жытловой жастью огромного предприятия...
...их можно пересчитать на пальцах... Новий Раздол... Новояворовск... Новоднестровск... Нововолынск... Кузнецовск...

...города-спутники... так не похожы на обыкновенные европейские городки Галиции или Волыни...
...неприступны... с четким проэктированием... с отсутствием старой застройки... безликие спальные серые масивы советской архитектуры...
...маленькие Вавилоны... другие... где вплоть до конца '90-х можно было легко услышать русский... где на него никто и никогда не обращал внимние... вообщем, как и на множество других языков... польский... литовский... грузинский... и огромное количество диалектов украинского...
...множество религий... мусульмане... католоки... протестанты... православные...
...где все жители были друг-другу чужды, однажды съехавшись со всего Советского Союза...
...где толерантность и политкоректность привывались само-собой... ведь все друзья, соседи, однокласники, сослуживцы были других национальностей, других культур, другого менталитета...
...Вавилоны... где хорошо ужывались евреи... немцы... русские... казахи... украинцы Донбасса, Транснистрии, Надднепрянщины...

...и как и их создатель - Союз, так и в след на ним эти города-спутники танули в Лету...
...русские, поляки, евреи, латыши, другие уехали, эмигрировали к себе на родину... оставив здесь лишь украинцев...
...украинцев, часть которых бежала во Львов, Черновцы, Ровно... часть других ассимилировалась...
...да и сами города заселялись местными-деревенскими... изменялись... обрастали дачными поселками, частными домами... мелкими предприятиями на основе полуразрушеных огромных заводов...
...удивительные города... спутники уже не сужествующих фабрик... павшие Вавилоны... чужые, и одновременно такие близкие и родные...

...они всегда останутся в наших сердцах... еще теми, совецкими городками... и уже теми, галицькими містечками...

 
 
Najlepsza muzyka do czytania: Coma – Listopad
 
 
Jarosław Lazor
28 липня 2012 @ 22:12
...с того самого мгновения, когда мы, малороссы, забив хуй на Украину Гетманскую и взяв только атрибутику с Украины Галицкой, планомерно загоняя украинцев истинных в некоторое подобия культурных резерваций, и получив в подарок от разваливающейся советской империи хорошую часть суши в самом центре Европы - начали строить свою, чудовищную совково-капиталистическую республику... пропитанную зловонием даже не селянского, а именно хуторско-мужитского духа...  именно того, который Донцов называл голотой...
...и этот дух голоты, что в большей или меньшей мере просочился в каждого из нас, убивая остатки империализма, плотным туманом наложил почерк своей рабской ментальности... одной из черт которой и есть это самое жополизание...
...жополизание присущие всегда и везде...
...жополизание сопровождает нас уже десятилетиями... в той или другой мере... и множество из нас им занимается постоянно, всегда находя оправдания своим поступкам...
...жополизание начинается с государственной политики и ее деятелей, которые со страстью целуют сапоги Евросоюза, позволяя ссать ее гражданам на улицах своих городов, и хорошенько отсасывать северным соседям, ожидая по несколько часов их президента в Крыму, пока он развлекается с байкерами...
...и заканчивается жополизанием на работе, в гос. органах, больницах... чувствуя себя слабее в любых конфликтах на личностном уровне...
...свое жополизание мы даже не замечаем... восхваляя настоящих людей, мы, обычное быдло, сталкиваясь с этими же самыми людьми, чувствуя их душевное величия, собравшись в стаю - делаем их изгоями...
...но, имея хоть какую-то полноту власти, мы с ревностью и огнем в глазах, пытаемся заставить всех, кого только можем - отсасывать... вытваливая все свое дерьмовое существо наружу...
...каждый из нас сейчас наблюдает за выборами, за этой феерической оргией отсасывания у нас, обыкновенного быдла, теми, кто в обычное время даже и не посмотрит в нашу сторону... но с удовольствием поохотится на нас в своих лесных владениях или же собьет на пешеходном переходе...
...сейчас эти власть-имущие суки, продвигая себя и свое отродье в политику, улыбаются, обещают, вежливо преподнося свои дешевые дары взамен нашего голоса... покупают... нежно и страстно отсасывают... что-бы в следующие пять лет уже отсасывали мы...

...нам, малорусскому быдлу, потерявшими свой украинский, имперский дух... утратившими свой гонор... не остается ничего другого, чем отсасывать... отсасывать и улыбаться...

отсосать и улыбнуться
 
 
Najlepsza muzyka do czytania: Louna – Время X
 
 
Jarosław Lazor
26 липня 2012 @ 22:26
...24 года...
...этот день помнят только 5 человек... только 5 поздравило от чистого сердца... и еще 20 в соц. сетях... ведь там им стоит напоминание... другие даже этого не удосужились сделать...
...зачем тогда лезут со своей дружбой? зачем я им? как оказывается, так сложно сделать то, что вполне считается нормой... или уже нет?
...эх... в действительности я нужен только этим пятерым...
...хоть Вам, господа, здесь по ною, ведь написав я это в каком-либо контакте/фейсбуке - эти глупцы еще и обидятся... а Вы меня и так не знаете...
...безразличность...

...бутылка пива и ДДТ с ноутбука.... усталость... вот такой у меня сегодня праздник... веселый "грустный" праздник... наедине с собой...

грустный праздник
 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: ДДТ – На небе вороны
 
 
 
Jarosław Lazor
03 липня 2012 @ 10:48
  Уважаемый Виктор Федорович, позвольте поздравить Вас с днем рождения!
  В этот замечательный, солнечный день Вам исполнилось 62 года. 62 года - это удивительный возраст для каждого украинского мужчины - ведь еще 2 месяца, и человек переступает среднюю продолжительность жизни в стране.
Желаю Вам всего самого лучшего - всего того, что под Вашим чутким руководством имеет каждый гражданин нашей Великой страны.
  Желаю Вам долгих лет жизни - ровно столько, сколько живем и мы. Здоровья, защищенного лучшей в мире - отечественной медициной. Счастья, того прекрасного чувства, которое переполняет каждого из нас, живя в Украине. Благосостояние, которые подарили Вы нам - тех 1.5 - 2 тысячи гривен, о которых мечтает любой иностранец. Уютного жилья на краю города, в тихом, спальном районе, площадью 65 квадратных метров с висящем на стенке 30-ти летним ковром, и без лифта - ведь спорт и пробежки - это так полезно.
  Желаю Вам мира и любви. Защищенности от самой профессиональной в мире милиции. Таких же огромных счетов в банке, которые под Вашей заботой имеет обычный, скромный украинец. И такой же маленькой инфляции, о которой завидуют ведущие экономики мира.
  Желаю Вам, что-бы с Вами все и всегда были честными, и никогда Вам не врали - что-бы всегда брали пример с такого замечательного человека, как Вы.
  Желаю, что-бы Ваш стол всегда ломился от тех блюд, которые позволяют себе обычные граждане. Из тех, самых лучших и экологически чистых продуктов, которые продаются в наших магазинах.
  Желаю, что бы Ваши враги были столь благородны и милосердны к Вам, как и Вы к ним.
  Желаю Вам социальной защиты, стабильности, тех услуг, которые с Вашей помощью имеет каждый из нас. Желаю, что-бы Вы наконец-то позволили себе автомобиль отечественного производства, которые так защищаете, но, к сожалению, не в состоянии себе позволить, и довольствуетесь скромными иномарками.
  Желаю Вам всего того, что имеем мы. Ведь без Вас, у нас бы никогда не было той счастливой жизни, которую Вы нам подарили.
  Вы - самый лучший руководитель нашей Великой Украины. Вы на веки вписали свое имя в учебники истории, и многие поколения будут помнить золотые года вашего президентства, ведь лучше Вас история еще не видала.
  От всей души поздравляю Вас!

                                                                                                                      С уважением, Ваш поклонник - Ярек Лазор .

   

 
 
Najlepsza muzyka do czytania: The Click Five – Happy Birthday
 
 
Jarosław Lazor
01 липня 2012 @ 14:35
Этот пост - скорее обращения к парням, ведь девушки здесь заслуживают высших похвал.

...мир жесток...
...и этот жестокий мир подарил нам жизнь на краю Европы в одной из самых нищих стран континента...
...но этот же мир справедлив... и в замен он дал нам то, о чем мечтают мужчины всего мира... и уж точно всей Европы...
...этот мир подарил нам дешевое бухло и самых красивых девушек в мире...

...несколько дней назад прошел ЕВРО, и туристы, корректно не комментируя наши минусы просто воспевали наши плюсы... именно те плюсы, которые мы не замечаем... а не замечаем мы их лишь из-за того, что к ним привыкли...
...господа мужчины - не удивительно, что многие девушки мечтают выйти замуж за иностранца... и не потому, что они уедут с этого жуткого Мордора, а потому - что мы избалованные...
...мы пресытились... никогда не бывавшие за границей, мы никогда не видели их женщин... мы не можем сравнить их со своими...
...и по этому, избалованы глянцевыми журналами и качественным порно мы желаем чего-то феерического... лучшего из лучшего... но сами для этого не делаем ничего...
...на фоне иностранцев, которые занимаются спортом, едят здоровую пищу, пользуются косметикой - мы выглядим жуткими замухрышками... не меняя по неделе рубашку, отпуская пивные животы еще со студенческой скамьи и с единственной косметикой - это пенкой для бритья (и то не всегда)...
...мы всегда ждем от девушек высоких каблуков, идеальных фигур, красивого тела, макияжа - часто взамен даже ленясь побриться и иногда пользуясь дешевым дезодорантом...
...наши девушки не бегут со страны - они просто хотят в мужья парня, который сможет хотя-бы несколько раз подтянуться... и что-бы их животы их не утянули назад... а не хамоватого гопника, который уже лет десять, как ленится избавится от своих прыщей...
...что-бы нам на что-то претендовать - нам нужно дать что-либо взамен... а что мы можем дать взамен?
...хамим... не ухаживаем... не способны научится хороших манер - матерясь при них и никогда не уступая места... даже не умея подать руки при выходе с автобуса...
...и при этом мы хотим от них того, о чем даже не мечтают европейцы... хотим, что-бы они "Бреда Пита" поменяли на нас... хотя сами часто мечтаем об "Дженифер Лопес"...
...мы лишь пользуемся ситуацией с закрытыми границами... открыв которые - наши милые девушки просто уедут... убегут к своим идеалам... к европейцам... а нам останутся только их страшные... крикливые итальянки... жирные испанки... мужеподобные британки или же француженки с их каркающими голосами...
...парни, может все-же займемся собой и надлежащим образом встретим этот прекрасный подарок судьбы...

 
 
Najlepsza muzyka do czytania: Сплин – Двое не спят
 
 
Jarosław Lazor
25 червня 2012 @ 15:49
...кожна велика нація бачила свій добробут на сході - там, де сходить сонце... там, де безкраї простори - ідеальні для колонізації...
...німці мріяли про землі на берегах Вісли... поляки бачили свої кордони під стінами Смоленська... Британія завжди гордилась індійською кампанією... Австрія дійшла аж до Поділля... Румунія марила Трансністрією... Росія, що закінчувалась десь під Нижнім Новгородом - простяглась аж до Тихого океану... Іспанія відкрила Америку шукаючи шляхи на схід... і навіть Україна з сумом згадує про віковічні землі Кубані, Білгородщини, Курщини...
...наш шлях на схід розпочався в ту ж мить, коли Волинські правителі об'єдналися з Галицьким дворянством і, створивши одну з наймогутніших держав з часів Русі, та розбивши орди Батия, послали нах** брудне й горде містечко Київ з його "стольним градом", поставивши в ньому свого намісника - воєводу Дмитра Єнковича, тим самим відправивши Київ в один ряд з Гродном, Любліном чи Аккерманом... створивши одну з багатьох своїх провінцій...
...вдруге, наш шлях на схід розпочався, коли Велика Гетьманщина рухнула під власною ж вагою, і, вочевидь, уже ніколи не повстане...
...ми створили міф... за допомогою Липинського, Коновальця, Донцова, Вітовського та інших - створили свій націоналізм, котрий назвали і їхнім також... підняли над всією державою свої стяги - стяги Львівської та Перемишльської земель - блакитно-золотий, назвавши їх стягами неба й полів... ми створили велику державу колонізуючи в кілька раз більші землі...
...метрополії втрачали колонії докладаючи титанічних зусиль для їх збереження - нам же було достатньо лиш перенести столицю на схід - зробити нею Київ, створивши ілюзію їхньої метрополії - чудово знаючи, де метрополія справжня...
...немає нічого дивного в тім, що Наддніпрянщина іноді говорить про відділення західних земель, а захід тримається мертвою хваткою за Велику Україну - колонії завжди мріяли позбутися митрополії й митрополія завжди намагалась утримувати свої колонії...
...немає нічого дивного в тім, що захід дотаційний, й живе за рахунок Наддніпрянщини... точно так же, як і те, що саме Галицька армія звільняла Київ Петлюри, тільки УПА вела війну з радянською окупацією - адже митрополія завжди живе за рахунок своїх колоній, та завжди саме митрополія зобов'язана захищати свої землі, свої колонії від зовнішньої агресії...
...є Мала Україна й є Велика Україна... як є митрополія і є її колонії...
...саме в митрополії розмовляють державною мовою, а в колоніях її діалектами, суржиками, та іншими, уже колоніальними мовами...
...саме в митрополії рівень життя та добробуту вищий, ніж в колонії...
...саме в митрополії є своя релігія - релігія митрополії, що поставила свій символ - собор Воскресіння Христового на берегах Дніпра...
...саме емігранти з митрополії лобіюють інтереси цілої держави в США чи Канаді...
...саме лиш тільки в метрополії рівень народжуваності перевищує рівень смертності...
...й всесвітня дурість - тенденції галицького, русинського, буковинського сепаратизмів - лиш дурень відмовиться від таких багатих своїх колоній...
...ми повинні боротися за Велику Україну... асимілювати... колонізувати... в противному випадку ми її втратимо, й сотні тисяч жертв, покладених на вівтар боротьби будуть марними...
...робота ще не скінчена - по переду Донбас та Північне Причорномор'я...
...наш шлях на схід...
...Drang nach Osten...

 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Sabaton – Carolus Rex
 
 
Jarosław Lazor
15 червня 2012 @ 17:36
...на вулицях наших міст триває свято, котре ми чекали й до котрого готувались впродовж п'яти років...
...у зв'язку з цією феєричною подією, на одному з багатьох брифінгів, самопроголошений мер Києва та всієї Русі-України - товариш Попов, видав звичну для нього (та й для нас також) фразу, що органи правопорядку не затримуватимуть іноземців, котрі справляють свої природні потреби серед білого дня в центрі столиці держави! на питання - чому, й чи таке ж право мають громадяни України? - Попов (від імені влади) відповів, що іноземці приїхали відпочити, що це їхнє свято, котре влада України їм не зіпсує. щодо українців - так вони будуть наказані по всій строгості закону...
...товариш Попов сказав те, що ми всі й так знаємо - ЄВРО 2012 - це їхнє свято, а ми - українці - тут зайві. нам безліч разів забороняли критику ЄВРО, рекомендували покинути міста ЄВРО на період турніру, давали вихідні в дні матчів...
...ми чекали на ЄВРО... та ми чекали не так, як чекала Польща...
...звісно, ми раді туристам, футболу... та найбільше ми чекали від ЄВРО іншого...
...ми раділи відремонтованим дорогам, чистим вулицям, новим автобусам, швидкісним потягам, аеропортам, вокзалам, стадіонам... ми раділи тому, що для Європи є нормою... ми раділи тому, що на мить зможемо відчути запах європейського життя... тому, що все це "нове" залишиться нам, простим українцям... й ми ще зможемо не на довго ним скористатись...
...скористатись до того, як поламаються нові потяги та автобуси... як прийдуть в запустіння вокзали, аеропорти, стадіони, котрі своєю новизною виглядають білими воронами серед звичного нам ландшафту... як з зійшовним снігом зійде й неякісний та на швидкоруч покладений асфальт, розійдеться бруківка й вкриються вибоїнами тротуари... допоки все це не повернеться на круги свої...
...свідомо чи підсвідомо ми чудово розуміємо,що вся ця підготовка є підготовкою виключно для іноземців, для їхнього комфорту... що якби не ЄВРО, ми б і на далі їздили вщент розбитими дорогами на зламаних маршрутках... на 30-ти літніх потягах... з облізлими стінами будівель... що "наша" влада ніколи не зробить нічого для нашого комфорту...

...і самим жахливим є не те, що ми це розуміємо... й не те, що влада це зовсім не приховує, називаючи українців другим сортом... а те, що ми з цим змирилися...

...мы все говно, господа - и нечего на это обижаться...

 
 
Napisano w: Galicja, Lwów
Najlepsza muzyka do czytania: Вася Обломов – Унылое говно
 
 
Jarosław Lazor
03 червня 2012 @ 14:10
  выборы-швыборы... и как всегда некоторым людям понадобилось выполнения предвыборных обещаний у виде языкового вопроса. Видимо, кишка у них столь тонкая, что на другие обещания ни сил, ни желания нет.
  Умные люди, конечно, понимают, что вопрос о языке поднят в связи с выборами, и только с выборами. И главная цель закона - это не выполнения обещаний или уж точно не защита языков нац. меньшинств. Главная цель - дестабилизация общества, обретения электората (как партией власти, так и оппозицией), перевод внимания с экономических проблем на социальные.
  Как ни крути, а Украина двуязычная страна. Всі україномовні українці, якщо й не можуть розмовляти російською (як на приклад, на західній Україні), то чудово її розуміють. Точно так же, как и русскоязычные украинцы прекрасно понимают украинский, хотя часто не способны на нем говорить. И ни один закон, запрет, указ не заставит русскоязычных перейти на украинский, чи україномовних на російську. Скорее даже на оборот - какой либо запрет вызовет сопротивления и принципиальное использования того или другого из языков.
  Я веду свой блог на двух языках, и с технической точки зрения - мне без разницы, на каком из языков разговаривать, я хорошо владею обоими. Но с культурной и ментальной точки зрения я "принципово" являюсь україномовним (хоча, мене завжди вражав цей феномен "принциповості" - поляк просто розмовляє польською, чех - чеською, росіянин - російською, а якщо українець українською - то обов'язково принципово). В побутовому житті, завжди, байдуже - чи з україномовним, чи з російськомовним - я розмовляю українською.
  Звісно, російськомовне населення України може бути раде щодо прийняття закону про мови, та що ж вони отримають в кінці?
  А отримають вони ось що:
  1. для україномовних російськомовні зразу ж стануть, немов по другу сторону барикад. Закон викличе спротив в україномовного населення й принципове не сприйняття як російської мови, так і їх носіїв.
  2. за 20 років незалежності українську мову, якщо й не знають (а давайте будемо чесні, на Донбасі українською мовою мало хто зможе розмовляти, не викликаючи сміху в носіїв української мови), то розуміють всі. Й "принципиальное не понимания украинского языка" покаже лиш зневагу до носіїв української мови (чи настільки низький рівень інтелекту, що людина за 20 років не спромоглась вивчити мову, котра на 63% схожа на її рідну), що спричинить лиш більшу агресію в її сторону.
  3. згідно з законом, носії російської мови (байдуже - хто вони за національністю) автоматично стають "нацменами". До цього вони були просто русскоязычными, а тепер будуть прирівняні до ромів (циган), євреїв, турків, китайців і т.п., з відповідною реакцією.
  4. Виникне багато проблем з іншими мовами, котрі дійсно не розуміють ні україномовні, ні російськомовні. Наприклад татарська, румунська, угорська, польська... й носії цих мов офіційну документацію вестимуть рідною.
  5. Російськомовне населення (особливо українці) стануть чужими серед своїх. Україномовні російськомовних підсвідомо дуже часто сприймають саме як росіян (за банальним принципом - якою мовою розмовляєш, тим ти й являєшся). Та для росіян російськомовні громадяни України залишаються й дальше українцями. Як для перших, так й для других - вони чужі. Окрім того, будь який росіянин скаже, що та мова, котру в Києві чи Харкові вважають російською - є огидним лінгвістичним жахом. Чомусь люди, вважаючи модним розмовляти російською, не обтяжують себе вивченням російської, розмовляючи при цьому не російською мовою, а російськими словами (я вже не говорю про поголовне "гекання" та "шокання", котрими так часто зловживають депутати ПР).
  Ті, хто любить закидати про двомовність Канади чи Бельгії - Канада та Бельгія мовно поділена. Наприклад, французька є лиш в Квебеці, й за його межі не виходить. Мешканці всієї іншої території зовсім не знають й не зобов'язані її знати. Й любий франкомовний житель приїжджаючи на територію англомовних повинен перейти на англійську (інакше його просто не розумітимуть).
  В двомовних країнах відсутній таких хаос на телебаченні, як в Україні, де двоє ведучих можуть розмовляти різними мовами, й одна передача ведеться українською, а наступна вже російською. Там є чіткий мовний поділ, про котрому канал веде трансляцію лиш однією мовою, а носіїв другої перекладає.
  До того ж, єдиною країною, котра тримається разом - є Швейцарія (там з 4-ох державних населення володіє мінімум двома, й додатково англійською). Канада має значні проблеми з сепаратизмом Квебеку, а Бельгія кілька разів ледь не розпалась на двоє.
  Для російськомовних прихильників цього закону можу лиш сказати, щоб не рили комусь ями, до поки самі туди не потрапити, і з бажанням двомовності нехай спершу вивчать українську.... і заодно навчаться нормально розмовляти російською. Це момент, коли вам вирішувати, хто ви - українці, чи малороси.
  А для захисників української - ніхто й ніяк не заборонить нам розмовляти нашою мовою. Ми самі повинні нею всюди розмовляти, не переходити на російську. Ми повинні вірити в свою мову, а не боятись, що вона зникне. Споживати україномовні продукти, адже, якщо зростатиме попит на україномовну пресу - її з'являтиметься більше. Наша мова тільки в наших руках!

 
 
Napisano w: Galicja, Jaremcze
Najlepsza muzyka do czytania: Океан Ельзи